Економічна, енергетична, інформаційна та дипломатична війна режиму
Путіна проти України ведеться неприховано і досить зухвало. Однак, крім
цієї відкритої агресії Кремль веде ще й приховану боротьбу за посилення
та прихід до влади в Україні своїх агентів впливу.
Багато цікавого написано про екс-главу СБУ Ігоря Смешка, при цьому не
обійшлося без домислів, вигадок і провокацій. Хотілося б зупиниться на
фактах, а саме – розповісти, хто стоїть за ним, хто керує і направляє
його діяльність у потрібне русло. У грудні 2009 року Ігор Смешко
відвідав Москву. Навіщо? Відповідь проста – для особистої зустрічі з
громадянином Росії Бортниковим О.В. Для необізнаних – Бортников О.В. є
Директором Федеральної служби безпеки РФ.
Звичайно ж, це не була зустріч старих друзів за чашкою кави. Досвідчені
люди з Луб'янки говорять, що І.Смешко 8 грудня 2009 року був на
доповіді у свого російського патрона і спілкувався з ним особисто
півтори години. Що ж обговорював І.Смешко з керівництвом російської
спецслужби? Про це трохи пізніше, а зараз спробуємо відновити в пам'яті
події, які цьому всьому передували.
Як вже нам всім відомо з історії, в 2003-у році кандидатура Смешка була
затверджена на посаду голови СБ України. Фактично, це призначення стало
вінцем спецоперації, яка все-таки досягла успіху. Вона готувалася
керівництвом сусідньої держави декілька років і була реалізована не без
особистої участі на той момент Директора ФСБ РФ Миколи Патрушева.
Відразу виникає питання: а чому саме Ігор Смешко? За відповіддю раджу
повернутися на початок 90–х. Саме у той період і почалася тісна
співпраця Смешка з іноземними розвідками. У той час Ігор Петрович був
військовим аташе Посольства України в США, був молодим, недосвідченим
дипломатом-розвідником і знайти до нього підхід не завдало труднощів
американській розвідці. Але про це вже сказано і написано немало, не
варто піднімати цю тему.
Але окрім нас, про це і навіть більше того було також відомо і російським спецслужбістам.
І ось дивним чином відбулося призначення Смешка на посаду Голови ГУР МО
України. Саме цей факт з життя Ігоря Петровича був використаний
спецслужбами сусідньої країни для його подальшого «перевербовування»,
адже відмова від співпраці означала б крах для його успішної кар'єри.
Цю прописну істину він засвоїв ще будучи курсантом Київського вищого
зенітно-ракетного училища ім. Кірова, коли і відбулося його перше
«знайомство» з органами КДБ СРСР. Вибір був зроблений і з цієї миті
почалася успішна служба Смешка в Україні на благо Російській Федерації.
З приходом Ігоря Смешка на керівну посаду в Службу безпеці України за
його ж наказом відразу ж були вилучені і знищені бази даних, в яких була
хоч якась згадка про нього самого або його службу в «улюбленому»
розвідувальному органі – ГУР МО. Адже спецвідділ військової
контррозвідки за час своєї плідної роботи «по Острову» накопичив досить
матеріалів, правильне використання яких ставило під загрозу перебування
Смешка в кріслі Голови СБУ, а може бути – і на території України...
Цей відділ був надзвичайно швидко ліквідований, а деякі співробітники
звільнені за результатами сфабрикованих службових розслідувань,
організованих за особистою вказівкою Смешка. Та недовго російський
«протеже» зміг керувати спецслужбою на користь «дружньої» держави. З
приходом «помаранчевих» він все ж зумів поспіхом замести сліди і «піти в
тінь».
З тих пір пройшло декілька років, завіса трохи прочинилася і люди,
близькі до тодішнього Президента України Леоніда Кучми, в своєму
оточенні не бояться згадувати роль ФСБ РФ при призначеннях на керівні
посади в правоохоронні органи України, серед яких був і Ігор Смешко.
Але що ми бачимо зараз – навіть з врахуванням зміни президентів обох
держав, призначенням нового Директора ФСБ, інтерес до персони Ігоря
Смешка не поменшав. Навпаки, на підставі його надмірної активності, що
виявилася останнім часом, можна зробити висновок, що всі ці роки
російська спецслужба розробляла механізм відновлення та
реструктуризації своїх позицій в Україні, невід'ємною частиною якого
поки залишається Ігор Петрович, і саме йому, і саме зараз, коли над
Юлією Тимошенко нависла нова, більш вагома ніж вигідні Росії «газові»
контракти загроза, віддано сигнал до дії.
Чим не повторення попередньої спецоперації російських спецслужб, лише у
більших масштабах? Тепер Ігор Петрович діє не один. Йому в допомогу
недавно створено Громадську організацію «Сила і Честь» («СІЧ»), яку з
подачі спецслужб Росії фінансує невідомий для наших спецслужб «утримувач
одного з феесбешних общаків», депутат Державної думи Дмитро Саблін.
Крім того, проведення всіляких з'їздів зі створення на базі ГО «СІЧ»
політичній партії,політичні заяви, вояжі по телеканалах є «видимою
частиною айсбергу» багатогранного задуму російських спецслужб, однією з
можливих цілей якого є поступова інтеграція представників вказаної
організації у виборні інститути української влади всіх рівнів. Відомо
також, що за досить короткий термін були створені регіональні
представництва партії «СІЧ», які розвиваються практично у всіх областях
України і готові постати у всеозброєнні за першим закликом свого
«шефа».
Ідеологічною і рушійною силою ГО «СІЧ», як любить повторювати сам
Смешко, є «відставні співробітники правоохоронних органів, спеціальних
служб і зброєних сил України, але ми відкриті для всіх бажаючих, для
інтелігенції, представників малого і середнього бізнесу і так далі».
У той же час, якщо приглянутися уважніше, то керівництво «СІЧі»
складають колишні керівники силових структур, які були звільнені з
державної або військової служби саме в 2004 – 2005 роках і не змогли
реалізуватися у 2010 році, а тепер прагнуть реваншу, хоча б 2015-го.
Саме такого переломного моменту чекали представники спецслужб Росії,
щоб повторити вже випробуваний на своїй шкурі варіант приходу до влади
представників силових органів в самій Російській Федерації.
Навіщо керівництву РФ готувати когось для призначення в іншій державі,
витрачати бюджетні і дуже болючі «списані» кошти, якщо можна просто
поставити на потрібну посаду вже перевірену людину. Ось саме це і було
основне питання, яке піднімалося на згаданій нами грудневій зустрічі
Ігоря Смешка в Білокам'яній.
Для внесення ясності необхідно пригадати ще одну віртуозну операцію ФСБ
РФ, результатом якої став вивіз в жовтні 2008 на територію Росії
колишнім заступником генерального прокурора України Миколою Обіходом,
нині – права рука Ігоря Смешка, матеріалів кримінальної справи, що
стосується участі леді «Ю» в діяльності відомої енергетичної компанії
ЄЕСУ.
Як кур'єр для безперешкодного перевозу через український кордон
вказаних відомостей представниками російської спецслужби був вибраний їх
«вірний агент», головний борець з «незаконними» постачаннями Україною
зброї в «треті країни», колишній народний депутат України від фракції
Партії регіонів Валерій Коновалюк. Саме цей факт і є доленосним для
представників російських спецслужб в разі приходу до влади Леді «Ю», а
точніше – для безпроблемного призначення вигідних Росії керівників
силових структур. Однак,ще за Віктора Ющенка російські спецслужбісти
вдало реалізували розпочату ще за Ігоря Смєшка, а завершену Олександром
Турчиновим операцію зі знищення багатотомних матеріалів розслідування
СБУ діяльності, як виявляється представника «номенклатури Першого
головного управління КДБ СРСР» («зовнішня розвідка»)
Семена Могілевича.
Також просто необхідно пригадати таку особу в близькому оточенні Ігоря
Смешка, як Володимир Сацюк, колишній заступник глави СБ України,
головний підозрюваний у справі про отруєння екс-президента України
Віктора Ющенка, який благополучно перечекав «лихі роки» його
президентства на теплому місці радника директора ФСБ РФ, роз'їжджаючи по
Москві з охороною з офіцерів «Вимпелу».
Підводячи підсумок, можна з повною упевненістю стверджувати, що зараз
ми є очевидцями готування чергового етапу проведення російськими
спецслужбами спеціальної операції по захопленню влади в Україні, або
остаточного підкаблучування іще чинної…
Дозволю себе навести ще декілька фактів для роздумів:
1. Колишній керівник Головної служби з питань діяльності правоохоронних
органів Секретаріату Президента Олег Литвак колись заявив, що до справи
про отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка причетний генерал
ФСБ Росії. «І він живе під іншим прізвищем, а не під прізвищем Сацюк.
Решта – радники в інших інстанціях, в МВС, чи ще десь.» Однак, на
сьогоднішній день, зазначив він, у нас немає закону, який би дав
можливість цих осіб депортувати з іншої країни.
2. Після того, як на Володимира Сацюка порушили кримінальну справу в
Україні, він втік до Росії разом із екс-міністром внутрішніх справ
Миколою Білоконем. Білокінь, зокрема, швидко одержав російське
громадянство. За даними газети «Сегодня», в Росії Сацюк був відновлений
у званні генерал-майора спецслужби і тривалий час був радником
директора ФСБ Росії.
3. Газета «Україна молода» (Номер 098 за 01.06.2006) наводить такі цікаві факти:
«Контачать
Медведчук та Суркіс… зі Смешком-Сацюком. Саме останній тандем є
виходом СДПУ(о) на Службу безпеки України вже після того, як «есдеки»
зазнали приголомшливих виборчих поразок-2004/06. Ви гадали, що Віктор
Медведчук зачинився у себе на закарпатському ранчо й пише мемуари?
Далебі. Один із доказів протилежного — подання Президентові Ющенку на
затвердження ще одним заступником голови СБУ Івана Анатолійовича
Герасимовича. Цей полковник, виходець із Закарпаття, перебуває у тісних
стосунках із Медведчуком-старшим та його братом Сергієм, є офіційним
кумом Віктора Володимировича й надає цій «фамілії» всіляку підтримку й
отримує відповідну подяку. Герасимович був призначений на посаду
заступника начальника управління «К» Служби безпеки за схемою
«Медведчук — Смешко — Сацюк», і тепер (на той час – прим. авт.), як
кажуть, контролює особливості гри «контрабасу» в Одеському регіоні, де
нібито задіяні структури Медведчука та Шуфрича.»
4. Перший президент сучасної України Леонід Кравчук заявив в інтерв'ю
на телеканалі «ТВІ», що Віктор Медведчук консультує Юлію Тимошенко, а
також Віктора Януковича. «Він не тільки її консультує, він консультує
Партію регіонів ... Вони до нього звертаються, коли йдеться про
Конституцію, про відносини з Росією.»
5. Президент України Віктор Ющенко, під час зустрічі з представниками
Атлантичної ради в Нью-Йорку, заявив, що, одразу після Помаранчевої
революції, Юлія Тимошенко просила його призначити екс-голову
Адміністрації Президента Віктора Медведчука послом України в Російській
Федерації, або на посаду віце-прем’єр-міністра України.
Висновки:
1. Росія проводить на території України спецоперацію зі зміни влади на контрольовану Кремлем колоніальну адміністрацію.
2. Тимошенко, Медведчук, Смєшко однозначно є ланками одного ланцюжка у
цій спецоперації, при цьому Віктор Володимирович є головним
посередником, модератором і куратором цього «прожекту».
4. Смешко і Сацюк всіма наявними можливостями здійснюють «оперативне
прикриття» цій спецоперації. Мабуть, раніше відплатою за «ратну працю»
на «північного сусіда» вважалося повернення контролю над спецслужбами
даним панам, проте, очевидно, із часом апетити ростуть і нині мова йде
вже за політику.
5. Перша фаза спецоперації реалізовувалась у 2004 році – отруєння
Віктора Ющенка. І, за словами Олега Литвака, Сацюк був безпосередньо до
цього причетний. Сацюк тривалий час суміщав посаду другої особи в
Службі безпеки з мандатом від фракції СДПУ(о), яку очолював той же
Медведчук. У разі «летального результату» Тимошенко, на той час – уже
підконтрольна Росії, стала б лідером опозиції і Москва отримала в
Україні повний контроль над ситуацією. На щастя, цього не сталося.
6. Вибори 2010 Кремль розглядав, як шанс реалізувати свої плани, проте,
просування трійки «Медведчук – Смешко – Сацюк» у якості «смотрящих» по
Україні не отримало достатнього імпульсу, а лише підштовхнуло останніх
до епізодичного повернення у публічну політику. Щось пішло не так, як
гадалося, проте, «еще не вечер», співає поп-діва Лайма Вайкуле в Юрмалі
під оплески відпочиваючих «феесбешних» генералів…
За матеріалами публікації Андрія Левуса