Сюмар ховає голову у пісок, а Романюк потирає руки

Багатьом українським громадським активістам, які вирішили досягти вершин на політичному поприщі доводиться полишати громадську діяльність, хоча б формально

Це пов’язано з тим, що в нашій державі переважна більшість громадських діячів працюють не з метою досягнення певних результатів для суспільства або його частини, а банально заробляють гроші. Така от професія.

Журналістські громадські об’єднання здебільшого отримують фінансування за рахунок грантів, наданих іншими державами, зазвичай через інші ГО. Левова частка грантових грошей не йде на самі громадські заходи, а просто «дерибаниться» активістами.
В політичній же боротьбі інформація про нецільове використання отриманих грантових грошей може в будь-який момент бути використана опонентами проти тебе. У зв’язку з цим, виконавчий директор громадської організації «Інститут масової інформації» Вікторія Сюмар вирішила убезпечити себе та свій білосніжний імідж від можливих плям. Вона планує документально оформити своє звільнення із згаданої посади. Але повністю лишитись без «легких» грошей побоюється, тому хоче залишити за собою реальний вплив на діяльність «ІМІ».
І все начеб то складається, все виходить, проте є інша сторона медалі. На своє місце Сюмар найімовірніше посадить представника «Репортерів без кордонів» Оксану Романюк, яку давно вже перестала задовольняти матеріальна віддача від співпраці з «РБК». Романюк звикла мати особисту вигоду у всьому, що вона робить. Не важливо хто платить, головне скільки. Якщо взяти до уваги той факт, що «ІМІ» систематично фінансується такими грошовитими міжнародними організаціями як «Freedom house», «Інтерньюз» та фондом «Відродження», можна уявити на скільки широке поле для діяльності Романюк відкривається! Тільки б Сюмар посунути.
Аналізуючи поведінку таких громадських активістів, які відверто крадуть грантові кошти, а потім лізуть в політику, стає очевидним відповідь на питання: звідки у нас такі депутати?