Я – копірайтер?

Я шукав варіанти працевлаштування й надсилав резюме на всі вільні вакансії. За кілька днів пролунав дзвінок. Мене запросили до рекламного агентства. Коротенька історія про те, як я став копірайтером

Ми всі живемо лише раз. Але інтелектуальний продукт немає віку та часу. Чи можна назвати рекламу продуктом саме інтелектуальним? А чом би і ні? Якщо це справді якісна реклама, яка не забудеться і кілька років потому – то однозначно, можна. У мою пам’ять назавжди вкарбувалися такі телевізійні ролики: реклама шоколаду «Roshen», де звучить пісня гурту Океан Ельзи «Я їду додому», реклама мобільного оператора «Kyivstar» (на мою думку, їхні рекламні ролики майже завжди змістовні та емоційні), соціальні ролики з боротьби зі СНІДом.

Українська реклама гіршає. Усюди простежується шаблонність. Якщо це напій – то обов’язково фігурують слова: «аромат», «смак», «спрага», «успіх». Якщо реклама ліків – то «біль», «позбавляє», «допоможе». Торік в Україні відбувся щорічний фестиваль реклами, що проходить у 60 країнах світу – «Ніч рекламожерів». Уявіть – люди свідомо купували квитки та прямували до кіно, щоб переглянути… рекламу! Те саме важко уявити в Україні, де якість рекламного продукту, на мою думку, низька. Коли я працював копірайтером у рекламному агентстві, я вигадував рекламні ідеї та писав слогани до телефонного оператора. На оригінальні задуми керівництво не звертало уваги, зате банальний текст типу «Дешеві дзвінки» директорці сподобався. Колега тоді дав пораду: «Ти не старайся. Вигадуй щось банальне й просте. Добрі ідеї тут нікому не потрібні». Я проробив копірайтером два тижні. Потому зрозумів, що журналістика все ж ближче до тіла.