Революціонери чи звичайні «піарники»

Акції, на зразок нещодавніх подій у м. Врадіївці, використовуються представниками вітчизняного політикуму та громадських організації виключно заради підняття свого рейтингу

Останнім часом на теренах нашої держави активізувались т.зв. народні «бунти», учасники яких, висловлюючи невдоволення діючої владою, вдаються до вчинення радикальних дій різного характеру. Мабуть, найяскравішим прикладом т.зв. «точки кипіння» були нещодавні події у м. Врадіївці Миколаївської області.

Без жодних сумнівів, м’яко кажучи, недосконале функціонування правоохоронної системи викликає у громадськості масу запитань, і, варто визнати, іноді потребує жорстких форм реагування. Проте, досить часто акції на зразок останньої використовуються представниками вітчизняного політикуму та громадських організації, які просто не можуть спокійно стояти осторонь та вижимають максимум з подібних заходів, виключно заради підняття свого рейтингу.

Один з активних учасників вказаних заходів - незмінний лідер громадської ініціативи «Чорний комітет» - Богдан Тицький. Цей «непримиренний борець з режимом» неодноразово потрапляв в об’єктиви фотокамер журналістів, беручи участь у акціях різного ґатунку. Для пересічного телеглядача Б.Тицький справляє враження особи з високим почуттям громадянської відповідальності, якій небайдужа соціальна несправедливість та політичне життя у країні. Та чи дійсно лідер «ЧК» так сильно переймається боротьбою з режимом, як він про це заявляє?

Нещодавно, сидячи за келихом пива у одному кафе м. Києва, випадково став свідком хмільної розмови Б.Тицького зі своїм товаришем, під час якої він висміював діяльність структури-побратима - «Коаліції учасників помаранчевої революції». Одна з останніх акції КУПРу, проведена на Банковій під умовною назвою «зґвалтована Конституція», не викликала у Б.Тицького нічого, окрім гучного сміху, в’їдливої критики та абсолютної апатії до будь-якої участі у заході.

Не поспішав Б.Тицький приймати участь й у штурмі Києво-Святошинського відділу міліції.

Цей факт не видавався б таким дивним у тому випадку, якби активісти вказаних структур висловлювали діаметрально протилежні погляди на свою діяльність.

І хоча наявність розбіжностей у поглядах на проведення окремих заходів двох громадських структур ще можна пояснити, то як пояснити відверту неповагу лідера «Чоркому» до активіста власної організації - громадянина Російської Федерації Ю.Барабаша, інтереси якого Б.Тицький так «палко захищає».

На підтримку Юрка Барабаша Б.Тицький позбирав майже усіх представників громадських організацій м. Києва, яких виявилось аж близько десяти небайдужих. Для створення враження масовості заходу, акцію на запрошення Б.Тицького відвідали окремі представники ЛГБТ-спільноти м. Києва, які, мабуть, йому «ідейно близькі».

 Однак, навряд чи знає Юрко Барабаш, що його «вірний друг» Б.Тицький, який робить вигляд, що докладає значних зусиль у боротьбі за його повернення на Україну, позаочі називає його «кацапом».

Можливо, ота небайдужість до режиму є всього лише піаром власної персони та організації, які конче потребують фінансування збоку таких же «соціально свідомих» патріотів.