Власник сторінки
Художній керівник Київського національного академічного театру оперети
Я завжди був переконаний – ми маємо повністю переформатувати ставлення до культури на державному рівні.
Я завжди був переконаний – ми маємо повністю
переформатувати ставлення до культури на державному рівні. Саме культура має
бути базисом, фундаментом, а не надбудовою. Більше 20 років країна думає про неї
в останню чергу, забуваючи, що держава, яка не має належного ставлення до
культури – програє...
На мою думку, потрібно
терміново заводити культуру у відрегульоване законодавче русло. Сьогодні існує
багато законів, які не працюють. Закон «Про культуру», закон «Про театри і театральну справу», закон «Про благодійність» – вони всі декларативні. Окрім
того у цих законах є безліч невідповідностей та розбіжностей. Наприклад, якщо
театр – неприбуткова організація, то чому ми сплачуємо податок на прибуток? Або
ж, якщо заклад культури створює національний продукт, то чому він не може
отримати пільгу у відповідності до Закону «Про національний культурний продукт»? Національна оперета
щорічно платить доволі велику суму. А чи не варто було б пустити ці гроші на
розвиток театру, нові постановки, у відповідності до того ж Закону «Про
національний культурний продукт»? У кінцевому результаті, запустивши дієві
механізми, ми б змогли принесли до державної скарбниці набагато більше коштів.
Та дуже складно пояснити чиновнику, що культурний продукт не виміряти на вагах,
як кіло гречки...
Ми вже довго і багато говоримо про меценатство і
необхідність закону, який би заохочував до цього процесу широке коло
підприємств та організацій. Але
закону і досі немає, а всі кошти, які надходять від благодійників, оподатковуються
на загальних підставах. Хоча у цивілізованому світі меценати всіляко
заохочуються державою на всіх рівнях – від соціального до матеріального… Сьогодні, як ніколи, аби повернути ситуацією
з розвитком культури у правильне руслу варто встановити чіткі правила гри. Або
фінансування від держави має надходити у повному обсязі за всіма статтями
видатків, як це передбачено законодавством, або мають бути створені нові
закони, які допоможуть театрам підніматися самостійно (тобто самим шукати ці
кошти), у тому числі із допомогою спонсорів та меценатів.
І ще, Міністерсто культури нарешті має позбавитися
ганебного для себе статусу івент-агенства Кабміну і державного апарату, що
займається гримуванням урочистих заходів, а не розвитком державницької політики
в сфері культури. Ті, хто сьогодні «за кермом» установи, мусять пам’ятати: Мінкульт – це не донор, а
регулятор. Зараз потрібно не дати всім по рублю, а тримати холодний розум
і напрацьовувати закони.
І хоча будь-які зміни сприймаються людьми важко, лише
шляхом збалансованих дій, правильних змін та прогресивних реформ стає можливим
ввімкнення ЗЕЛЕНОГО СВІТЛА для культури.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.