Електронний квиток впроваджується не на користь театрів

В Україні всі проекти робляться на користь якихось організацій, а не театрів.

В Україні всі проекти робляться на користь якихось організацій, а не театрів.

Нагадаю, за ініціативи Міністерства культури України з 1 лютого 2012 року в Україні діятиме єдина електронна система продажу театральних квитків. Наразі експеримент діятиме в двох українських театрах.

Система електронного квитка діє за кордоном вже багато років і затверджена на законодавчому рівні. В Україні законодавчого права на впровадження програми електронного квитка досі немає, тому з 2006 року я звертався до Міністерства культури України та Управління культури щодо необхідності прийняття відповідного закону.  Це проблема, яку театрали обговорювали у 2010 році на ініційованому мною круглому столі. У нас  - у Київській опереті  - така програма вже є. Ми її створили разом із комп’ютерними розробниками. Але  ми не маємо можливості користуватись нею через те, що Україна й досі немає законодавчого права, щоб її впровадити.

Зараз квитки в спеціалізованих Інтернет-агентствах і мережах театральних кас продаються за квотою – кожний продавець має їх певну кількість. Згідно з проектом Мінкультури, людина зможе купити квиток онлайн і самостійно роздрукувати його. Штрих-код на ньому буде зареєстрований в системі, а при вході в театр - зчитуватися спеціальними сканерами.

Електронний квиток - це впровадження сучасних технологій в життя театрів, яке повинно значно полегшити процес реалізації квитків. Однак наскільки економнішим для театрів стане його впровадження поки не зрозуміло. З одного боку сьогодні театр змушений друкувати квитки на всі місця у залі, незалежно від того скільки глядачів прийде на виставу, а всі непродані квитки погашаються та утилізуються. У зв’язку із запровадженням електронного квитка така проблема виключається, бо театр здійснить вкладення тільки в принтер, комп’ютер, підтримку Інтернет-ресурсу та купівлю зчитувальної машинки. Зручно це і для глядача - віднині він не витрачатиме час і зайві гроші на поїздку до каси та стояння в чергах, а зможе купити і роздрукувати квиток вдома, прийти з ним в театр на виставу, де зчитається його код спеціальним сканером для розпізнавання справжності квитка.

Зрозуміло, що для повного впровадження системи продажу електронного квитка потрібно укласти договір із банком, де можна було б розраховуватись за квиток напряму, як це робиться при сплаті телефонних чи інших платежів.

І тут виникає безліч питань. Адже в рамках експерименту влади введення системи продажу електронного квитка в театр буде здійснюватися за рахунок коштів інвесторів. Однак і досі невідомо, яка компанія реалізовуватиме проект, суму інвестицій також не названо.

На сьогодні ми не бачимо, що саме запропонував посередник. Звісно, він братиме певну суму за надання послуг, які ж сам і визначає. Спочатку це буде, наприклад,  3%, а якщо завтра раптом захоче 50%? Разом із тим, він дає театру лише заміну квитка і не дає гарантії його продажу. За таких умов театр може дати йому 10%  квитків для пробного продажу. І все. Ризикувати усією виручкою від продажу квитків театр не має права!

Якщо посередник дасть нам гарантію продажу квитка, тоді театр підпише із ним договір про співпрацю. Але він не дає такої гарантії. Тому виникає питання - чому ми повинні давати можливість комусь заробити на успішній діяльності театру, якщо продаючи квитки самостійно ми залишаємо всі гроші в театрі? Немає сенсу платити якійсь компанії за примарні перспективи. Тим паче, що аналогічні програми ми вже розробили самі, вони працюють виключно в інтересах театру, а не якогось посередника.

На мою думку електронний квиток треба впроваджувати, але на користь театрів, а не на прибуток якоїсь іншої компанії. Якщо впроваджувати систему електронного квитка, то це має бути не заміна театральної каси на іншу оновлену, де театри платитимуть іншій компанії якісь відсотки, а розумний підхід з можливістю вибору системи продажу квитків та конкуренцією компаній-посередників. Те, що пропонується сьогодні, робиться невідомо для кого, тому я проти такого підходу.