День Соборності.

Ще два роки тому я був відносно далеко від політичного життя країни. Жив собі, як всі - будував своє життя, розвивав невеликий, але прибутковий бізнес, почав навчання на юридичному факультеті, мріяв здобути якісну освіту і стати фаховим юристом...

Але все сталося не так, як мало бути. Перевернулося з ніг на голову, як моє життя, так і життя всієї країни. Зникла свобода слова, демократія та будь-яка надія на вдалі нові починання. До влади прийшли виродки: відморожені гопники, колишні рекетири та відсидівші урки. А один із них взагалі став називати себе президентом моєї України (переконаний, що тимчасово).

Сьогодні, на одному з мостів столиці, я взяв участь у створенні «живого ланцюга». 

Я дійсно щиро вірю, що моя країна може жити краще. Щиро сподіваюсь, що вже дуже скоро це донецьке сімейство на чолі із проФФесійним злочинцем, покине назавжди територію України, а за ними потягнуться усі невігласи. Особисто для мене, утворення ланцюга на мосту є досить символічним: кожен громадянин України має розуміти, що не існує «нас» та «їх». Існуємо лише «ми» - українці – єдина нація з єдиною історією, культурою та мовою. І як би політики не хотіли нас посварити, ми маємо усвідомлювати, що все це вони роблять заради особистих рейтингів та свого власного блага. 

Бо, на жаль, справжніх політиків, які приходять до влади заради благополуччя держави, дуже мало. 

Але я вірю, що справжніх патріотів стане більше, і серед простих громадян, і серед депутатів.

Час набратися мужності і сказати: Янукович, ми більше не розділені "гуцули" або "москалі", ми - народ України, чуєш?!  Твій час вичерпано,- забирайся геть!

Слава Україні!