Сьогодні виповнилося 6 місяців з того часу як в Україні було втілено адмінреформу. Проте за цих півроку державна служба не позбулася совкових нашарувань. Вона залишається технічно та методично відсталою і закритою для пошуку роботи
В період радянського минулого України чиновниками ставали партійні функціонери та члени їх сімей. Ця робота була престижною і гарантувала бюрократам доступ до багатьох благ, недосяжних пересічному представнику «радянського народу».
З тих часів суспільний устрій змінився, але підходи до підбору чиновників майже не зазнали змін. Ні для кого не секрет, що влаштуватися на держслужбу «по резюме» в Україні практично неможливо. Відбір чиновників відбувається за двома принципами – «свій», або «попросили».Тому сучасному бюрократу не обов’язково відповідати високим критеріям професіоналізму, щоб посісти високу посаду.
В Україні бажаючих мати відношення до роботи в держапараті не меншає. Наше опитування, проведене серед менеджерів українських компаній, показало, що близько 80% з них бажають бути депутатами. При цьому кожен п’ятий зізнається, що депутатський мандат потрібен йому, щоб красти гроші з бюджету. 60% опитаних переконані в тому, що депутати тільки тим і займаються, що розкрадають держбюджет. І лише близько половини вважають, що інколи у Верховній Раді приймають закони.
Можливо саме через цей стереотип державна служба залишається привабливою для шукачів роботи.
ХІБА В ІНШИХ ДЕРЖАВАХ НЕ ТАК?
Практично єдиним доступним джерелом інформації про роботу в центральних органах виконавчої влади є офіційні сайти міністерств і відомств. На них є розділ «Вакансії», який так чи інакше наповнюються інформацією. Але з точки зору ефективного рекрутингу це більше схоже на імітацію, ніж на реальний процес підбору персоналу.
В розвинених країнах світу набір працівників на державну службу проходить на таких же засадах, як і в корпоративному секторі. В Україні ж складно навіть уявити, щоб уряд на якомусь із сайтів з пошуку роботи, розмістив вакансію заступника міністра. В той же час у Фінляндії високопоставлених чиновників набирають саме так – з допомогою професійних рекрутерів.
За даними, які наводить рекрутингове агентство «HR Consulting», В Швеції (думаю нікому не потрібно нагадувати про високі стандарти демократії і соціального захисту в цій країні) більше 90% чиновників набирають з допомогою сайтів з пошуку роботи та рекрутерів.
В більшості розвинених країнах світу така практика вважається нормальною і сприймається в якості одного з найдієвіших запобіжник проти корупції. Зокрема, президент Мексики Вінсент Фокс в 2000 році обрав подібну стратегію як один із інструментів боротьби з хабарництвом в державних установах.
Україну ж з нинішнім підходом до підбору чиновників перебуває на одному рівні з комуністичним Китаєм.
НА ЩО РОЗРАХОВУВАТИ ЗВІЛЬНЕНОМУ ЧИНОВНИКУ
Поки що єдиним помітним наслідком нещодавньої адмінреформи є збільшення кількості звільнених чиновників, які намагаються знайти роботу в корпоративному секторі. Зокрема, наші дослідження показують, що кількість резюме таких кандидатів в 2010 році збільшилася в три рази, в порівнянні з попереднім роком. А за перші два місяці 2011-го чиновники розмістили майже половину резюме від тієї кількості, яка була в попередньому році.
На ринку праці для колишніх чиновників характерними є завищені зарплатні очікування і недоліки у вигляді відсутності бізнес-мислення, низької мобільність і стресостійкості, забюрократизованість і орієнтація на процес, а не на результат. Не справедливо буде не зазначити про плюси колишніх чиновників, серед яких вірність і лояльність до керівництва.
Цього, як ви розумієте, не достатньо, щоб бути конкурентним кандидатом в корпоративному секторі. В Україні знайдеться не багато роботодавців, які готові платити високу зарплату за приставку «екс-». Тим часом більшість (21,3%) екс-головних спеціалістів, і навіть, екс-начальників відділів та управлінь бажають працювати на позиції, яка відводяться в компаніях для студентів та кандидатів з невеликим досвідом - помічником керівника компанії.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.