Скільки коштує суспільству епідемія туберкульозу?

Міркування з приводу Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом.

Через снігопади, якось непомітно пройшов в Україні Всесвітній день боротьби з туберкульозом – 24 березня. Звичайно, матеріали на цю тему на шпальтах українських медіа з’являлися, і мені, як людині, було корисно дізнатися більше про цю хворобу, про ризики, з якими я стикаюся, про заходи безпеки, які варто було б вживати. В свою чергу, Київський Економічний Інститут при Київській Школі Економіки (www.kse.org.ua) додав карти захворюваності на цю небезпечну хворобу до онлайн Атласу економічного розвитку України (http://korrespondent.net/business/atlas).

Але, як економісту, мені більш цікаві інші речі. Скільки коштує лікування для пересічного громадянина? Які витрати несе держава на заходи з профілактики хвороби та на лікування? Скільки ми як суспільство, втрачаємо через наявність епідемії в нашій країні? Відповіді на ці запитання знайти важко, але можливо.

Наприклад, Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua/ua/news/2008/03/24/130664) ще 2008 року повідомляла, що приблизна вартість курсу лікування туберкульозу становить 3-4 тисячі гривень і триває такий курс 6-8 місяців, якщо почати на ранніх стадіях, або рік-півтора – на пізніх. Якщо врахувати зміни у споживчих цінах, у 2013 році це становитиметь приблизно 4,7-6,3 тис. грн. У поєднанні з показником захворюваності за 2012 рік (68 випадків на 100 тис. населення), прямі витрати на лікування становитимуть від 145 до 194 млн. грн. Це лише прямі витрати на ліки із державного бюджета та з бюджетів домогосподарств. Економічні ж втрати суспільства значно більші. Найпростіше додати оцінку втрат робочого часу самого хворого, якщо взяти до уваги, що найбільшою є захорюваність серед людей працездатного віку, середня зарплата у грудні 2012 року становила 3277 грн, та курс лікування займає 6-8 місяців лікування. Отже, втрати доходів у зв’язку з непрацездатністю хворих складають ще 608-811 млн грн. У поєднанні з прямими витратами це більше мільярда гривень. Але це ще не все. Сюди слід також додати і вартість часу медичного персоналу, і вартість часу осіб, які доглядають за хворим, і втрати у якості життя самого хворого та його родини під час лікування та після нього. Звичайно, це більш складні оцінки, які потребують глибинних досліджень.

Більш узагальнений підхід до визначення втрат від епідемії туберкульозу на рівні країни застосували канадські вчені Френк Грімард та Гай Харлінг з університету МакГіла, проаналізувавши досвід 119 країн за період з 1960 по 2000 роки та використовуючи теорію людського капіталу до моделі економічного зростання. За їхніми висновками, 10% зменшення рівня захворюванності на туберкульоз в средньому призвело б до збільшення рівня економічного зростання на 0.2-0.4% на рік. На жаль, в Україні рівень захворюваності на туберкульоз знижується значно повільнішими темпами. Наприклад, відповідно до Аналітично-статистичного довідника МОЗ України, цей показник у період з 2010 по 2011 рік зменшився усього на 1.8%. А це, зрозуміло, не відіб’ється значним чином на покращенні людського капіталу,а отже і на рівні економічного зростання.

Слід також додати, що оцінка економічних втрат від епідемії туберкульозу є середньою по країні. Як показав регіональний розподіл по районах та містах України, тягар хвороби є досить неоднорідним (http://ua.korrespondent.net/business/atlas/?l=ru&h=248f3c38d5da799bd6fbe426241d7dd1).

Найбільш розповсюдженим туберкульоз є в південно-східних областях по лінії Одеса-Херсон-Дніпропетровськ, а найменше він спостерігається по лінії Тернопіль-Вінниця-Черкаси-Полтава-Харків. Мінімальні значення захворюваності зафіксовані у м. Костянтинівці, Красноармійському та Добропільському районах Донецької області (від 8 до 14 випадків на 100 тис. населення). Найбільша захворюваність на 100 тис. спостерігалася у м. Тернівці Дніпропетровської області, Очаківському районі Миколаївської області та Свердловському районі Луганської області (від 211 до 331).

Важливо розуміти, що загальний показник захворюваності по області не відображає повної картини поширеності туберкульозу в регіоні. Наприклад, для АР Крим чітко видно, що ця недуга поширена в більшій мірі на півночі. Існують також різні «острівці» захворюваності, як-от у м. Вінниця та навколишніх районах (Вінницький та Тиврівський). З іншого боку, області із високим середнім рівнем захворюваності можуть включати міста та райони, де ситуація є порівняно непоганою. Сюди належать, наприклад, північні райони Луганської області.

Отже, хочеться звернути увагу керівників регіонів, які серьозно потерпають від туберкульозу. Боротьба з ним не тільки заощадить гроші для районного бюджету, але й врешті-решт дозволить вийти на нові рівні економічного розвитку. Адже здорове населення – запорука більшої привабливості регіону для інвесторів та більшої продуктивності власних підприємств.

Grimard, Frank, Harling Guy. 2004. The Impact of Tuberculosis on Economic Growth. Working Paper.