Як легко посварити двох українців…
Як легко посварити двох українців…
Варто лише зачепити тему мови, історичного минулого, радянських або українських символів та героїв – і ми вже готові горлянки один одному перегризти.
Сьогодні саме такий день. Для одних українців це «23 февраля». Для інших «23 лютого».
Одні святкують «День Советской Армии». Інші – «День захисника Вітчизни». А є й такі, що відзначають трагічний «День окупаційних військ».
І у кожного своя правда. От тільки чи потрібно нав’язувати свою правду іншому?
Мільйони сучасних українців пройшли свого часу лави радянської армії. Ці у минулому 19-річні юнаки не обирали, де провести свої молоді роки. «Нам нема чого соромитися», - вітав сьогодні телефоном мій колега свого товариша. То чи має хтось право сьогодні забороняти їм згадати своїх військових товаришів лише тому, що ця ж Червона армія набагато раніше вбивала національних героїв УПА?
Або наші діди-прадіди, які пройшли другу світову. Під червоним прапором вони захищали не Сталіна чи СРСР, а свої родини та землі. То чому їх сьогодні не привітати з їхнім святом? Навіщо їм знати гірку правду про вигадане «23 февраля», яке Сталін прикрасив міфом про велику перемогу Червоної армії?
Якщо молода україночка вітає сьогодні свого коханого словами «ти мій захисник», то чи варто її переконувати, що це штучно призначене свято президентським указом Кучми?
Чи можемо ми звинувачувати українця за те, що називає Радянську армію окупаційною, якщо у його роді були чоловіки, які загинули під Крутами, у «Волинських лісах, Карпатських горах»?
У кожного сьогодні своє 23 лютого. І кожен має право відзначити його так, як вважає за потрібне.
Якщо у двох найліпших друзів в один день трапилися зовсім протилежні події: в одного народилася дитина, в іншого померла мати, то невже першому не можна радіти, а другому – сумувати? І невже вони не залишаться друзями і надалі, якщо проведуть цей день по-різному?
Тож давайте визнавати за своїми різними співвітчизниками право відзначати як «23 февраля», так і «23 лютого». Відзначати так, як вони самі того хочуть.
І з яким би святом сьогодні нас не вітали наші жінки треба радіти, що вони приділяють нам свою увагу. Бо є багато українців, яких вже нема кому привітати ані зі святом Радянської Армії, ані зі святом Чоловіків, ані нагадати про полеглих від рук окупантів.
PS А ще сьогодні третій президент відзначає свій День народження. Теж неоднозначне свято для українців)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.