ЄВРО. День дванадцяти. Подорож до Донецька. У пошуках свята (фото+відео)

EURO. Connecting people)

Ще з дитинства пам'ятаю один монолог Жванецького. Згадав його вже після матчу Україна-Англія, але як точно він описував ситуацію напередодні гри. Уявімо двох українських вболівальників - песиміста та оптиміста після матчу з Францією. Їхній діалог міг бути схожий на твір Жванецього:

- Ай-я-яй, мне уже говорили. Такое горе!
- Какое горе?
- У вас похороны?
- Похороны?
- Украина, Донецк, Донбас-Арена?
- Да.
- Ну?
- Что?
- Будем хоронить?
- Кого?

Українські песимісти поховали збірну ще до матчу з Англією. Брат мого друга вирішив віддати квиток мені, бо не вірив, що саме цей матч може стати найважливішим на турнірі. Тож за день до матчу на нічному поязі я рушив "На Донецьк".

Пам'ятаєте, як під час Другої світової радянські вояки йшли "На Берлін!"? Так от: напередодні 12-го дня ЄВРО мені довелося в одному вагоні з німцями і українцями їхати "На Донецьк". Збірній Україні треба було "брати" не лише родоначальників футболу, а й нефартову Донбас-Арену... Арену, яка освистала українську збірну у попередньому матчі. Цим фактом обурювалися не лише мої сусіди у купе - вінничани, але й багато українців. Тож "На Донецьк", на вирішальний матч України 12-ий гравець їхав зі всієї України. На одній із зупинок потягу зустрілися кияни та львів'яни:

Моя компанія також збиралася з різних куточків. Я - з Києві. Брат - з Херсона. Друг - з Бердянська, його друг - з Київської області. Ближче до 5-ї вечора 12-го дня ЄВРО ми потрапили до донецької фан-зони. І тут - перше здивування: а де ж іноземці? Я не дивувався, що протягом дня не бачив англійців та інших гостей ЄВРО у місті. Це у Львові  напередодні я бачив, як німці та данці заповнили увесь центр. Але у тому ж Києві відійдіть трохи від Хрещатика і зустріч з закордонними вболівальниками буде скоріше випадком. Але у фан-зоні що Києва, що Львова іноземні вболівальники - це як атрибут футбольного свята! У Києві - шведи, у Львові - німці, данці, а раніше і португальці. Навіть Харків мав "своїх" голандців! Донецьк не мав нікого! Такими залишилися мої враження!

Так, у донецькій фан-зоні були кілька англійців. Але на таких англійців у Києві я навіть уваги не звернув би! От не схожі вони на тих, хто приїхав на футбольне свято! Так, вийшли пивка попити...

За відсутності яскравих іноземців українці намагалися самі влаштувати собі футбольне свято...

З епіцентру донецького футбольного свята мала пряме включення британська журналістка. Не знайшовши своїх співвітчизників, які б були по бойовому розмальовані, вона запросила заповнити фон українців...

Ще один контингент людей у донецькій фан-зоні виглядав так, наче чекав: коли ж це закінчеться. Їхня присутність для мене була не зрозуміла, поки пізніше не стало відомо: у фан-зону приїжджав САМ. Після появи цієї інформації зробив висновок: усі, хто нудьгував - були зібрані для масовки. Щоб "їхній" президент побачив: донечани - святкують...

На виході з фан-зони зустріли чергових "бійців" Королевскої. Тобто дівчат, які роздають брошури та шалики від "опозиціонерки". Як там вона каже? "Я маю мрію"? Так от я теж маю мрію, щоб УЄФА хоч когось покарало в україні за те, що дозволяють проносити шалики партії Королевської у фан-зони та на стадіони. Нагадаю, УЄФА має жорстке правило: ніякої політики у футболі!

На шляху на стадіон помітив одну цікаву будівлю. Одразу зрозумів, зідки у Верховній Раді взялися тушки. Протсто у Донецьку будівля під куполом - це ринок. Центральний. Тож і київську будівлю під куполом перетворили у ринок: купи-продай тушку...

На підході до стадіону обігнали англійців. Вони викрикували свої гасла. Українці - майже не реагували.

Якщо фан-зона відверто розчарувала, то атмосфера біля стадіону була більш святковою. Тут вже стало помітно: у Донецьку проходить не рядовий матч рядових команд, а третій матч ЄВРО. Хоча і тут іноземців було обмаль. Українці значно переважали у чисельності.

І ще один звичний атрибут українського ЄВРО - квиткові бариги. Були вони і у Донецьку...

З перших хвилин перебування на Донбас-Арені стало зрозуміло: 12-го дня ЄВРО збірну підтримуватимуть краще, ніж на грі з Францією. Цього вечора зібралися українці напевно зі всіх куточків країни.

Були на стадіоні і порожні місця... В основному - на центральній трибуні. Можу припустити, що там мали б сидіти ангілійські гості з числа тих, хто оголосив бойкот ЄВРО в Україні. Хоча це - лише припущення...

Не дивлячісь на це 12-го дня ЄВРО Донбас-Арена гідно підтримувала збірну. Стадіон вірив у перемогу!

Вона чекала на перемогу! Вона - це Україна!

Нагадувати, як проходив матч і чим він закінчився не буду. Донбас-Арена у найгіршому виді підтвердила свою "фартовість" для зібрної...

Після цього в Україні з'явилося забагато футбольних експертів. Не здивуюся, що серед них є й ті, хто за 5 хвилин до закінчення основного часу (+3 додаткового) покидали свої місця.

Ті ж, хто залишилися, стоячи вітали свою збірну. Футболісти аплодували навіть напівпорожнім трибунам...

12-го дня ЄВРО на Донбас-Арені святкували лише англійці...

"Відзначати" завершення виступу збірної на ЄВРО ми пішли в один з місцевих ресторанчиків. Були там і англійці, і "наші".

Спочатку про гарне. Англійці. Вони тихо святкували і розповідали, як ненавидять Сола Кемпбела. Це той, хто закликав англійців не їхати в Україну, бо звідси можна повернутися у трунах. 

Тепер про погане. Місцеві. Спочатку вони співали гімн... СРСР. Потім - пісню "для нашего любимого президента Виктора Януковича"... Ще пізніше - "Пацаны, пацаны, вы - пацанчики" (повний текст пісні). Я не витримав. Заспівав "Наши флаги бело-голубые, мы болеем за Динамо Киев") Тепер і я можу сказати: мені нічго не страшно, я був у Донецьку)

Уже наступного дня довелося витратити 40 хвилин, щоб зняти гроші з кредитної картки. На залізничному вокзалі банкоматів взагалі не виявилося. А таксист хотів розвести нас на 200 грн там, де проїзд коштує 50. Такий собі "контрольний постріл"...

Після такої поїздки мої друзі вирішили: більше у Донецьк не поїдуть. Що ж тоді казати про англійців?

А мені навіть прикро стало за мешканців Донецька. Так, у них проходять і ще проходитимуть матчі ЄВРО. Але от тої атмосфери великого футбольного свята, яке я побачив у Львові, яке відчувається у київській фан-зоні, такого у Донецьку немає. І в цьому немає вини самих мешканців. Скоріше деяких їхніх представників. Але це тема для окремої розмови.

Якщо ж збірна ще має шанс поламати неприємну традицію своїх виступів на Донбас-Арені, то наступного турніру рівня ЄВРО, боюся, Донецьк не скоро побачить...