4 квітня 2013-го ми так і не побачили в ефірах українських телеканалів Лєбєдіноє озєро. Але враження таке, що цей день відіграв для самої Ради Лєбєдіним озєром. От тільки ще не відомий фінал цього "парламентського балету"...
Того дня мені, як журналісту 5-го каналу, "пощастило" стати свідком цього балету. Спочатку під куполом, де відбулися збори опозиційних фракцій.
Одне з перших вражень - відсутність Віталія Кличка. Більше того - чергова відсутність. Через хворобу він пропустив попередні збори 3-х фракцій та кілька акцій "Вставай, Україно!". Сьогодні ж, кажуть ударівці, був відсутній в Україні, бо проводив в останню подорож якусь важливу для нього людину... Може і так, але сучасні технології дозволяють майже миттєво виходити на зв'язок з будь якого куточка планети.
На сайті УДАРу 14 повідомлень за 4.04.13. Іі жодного від екс-боксера. Промовчав Віталій і у ФБ...
Подивитися на паралельне "засідання" можна було у кулуарах Ради. Одразу ж кидався в око контраст. З опозицією - аншлаг журналістів, з регіонало-комуністами - виключно канал "Рада". Але "головний політичний" з трансляцією налажал: виводив в ефір картинку з порожніми місцями. Так на початку "виїзного засідання" видно, що у залі на Банковій присутні менше 200 депутатів.
Серед "виїзних" виявилися і дві тушки. У стандартні фрази зі словникового набіру зрадників про бажання працювати заради України, заради виборців, якось не віриться...
Екраниу кулуарах символічно виводили картинку у решітці. Позбавленням волі на 10 років лякав "заколотників" і Арсеній Яценюк. І є, за що.
За законом про регламент Рада може засідати в інших місцях. Але для цього депутати мають ухвалити відповідне РІШЕННЯ. А за Конституцією рішення Верховної Ради ухвалюється на пленарному засіданні, а не на "
зборах народних депутатів від фракцій Партії Регіонів, комуністичної партії",
як повідомив офіційний сайт Ради. Тож Рибак не мав права оголошувати відкритим засідання Ради, а присутні - ухвалювати якісь рішення щодо законів.
А знаєте, з чого пропонували розпочати свою роботу регіонали? З перерозподілу місць у парламентських комітетах! Єфремов не дозволив. Ба більше, він пригрозив, що ухвалюватиме євроінтеграційні закони разом із опозицією. І все через те, що головне, для чого збиралися, не змогли ухвалити - голосів не вистачило навіть із застосуванням системи "Рада-5". Це коли Рибак і кампашка рахували 230-240 голосів "за" усього за 2-3 секунди.
І ще. Для "виїзного засідання", як на мене, мало б бути рішення регламентного комітету - чи відповідає приміщення для проведення засідання у відповідності до усіх вимог регламенту. Правильна відповідь - ні. Але кого турбує такі дрібниці, як регламент та Конституція, коли у залі зібралися ТАКІ люди. Хто ж їх "пасадіт, аніж памятнікі"!
Син президента
Син прем'єра
Син Генпрокурора
Коротше, у регіонало-комуністів є "залізне алібі". І коли "більшовикам" закидають, що більшості на банковій не було, вони можуть вільно посилати усіх на... тобто в... в суд... чи все таки на...
Серед акторів "виїзного засідання" не були помічені Борис Колесніков та Юрій Іванющенко. Може в них теж, упасі Боже, хтось помер закордоном?
Натомість на передовій знайомі обличчя: Підрахуй, ПідголУсуй, Підреформуй.
Довелося зустрітися ще з двома акторами парламенту 7-го скликання: головною нєтушкою Табаловим та головним законніком Макєєнком...
На останок довелося поспілкуватися з самим Рибаком. Шуткі-юмора, чому з приводу великого свята - розблокування Ради - в ефір не дали Лєбєдіноє озеро, він не зрозумів. А там вже і охоронці попередили - за ними на Банкову - зась. Окрмий особливо розумний боді-гарт, у якого з вуха наче мізки у вигляді ізвілін вилізли, вирішив ще й своєю широкою спиною перекрити головного актора балету:
Розбігалися біло-блакитні лєбєді так швидко, що навіть не знайшли хвилинку-другу, аби поспілкуватися зі своїми прихильниками. та й зрозуміло, що вони можуть сказати цим протестувальникам-початковцям, коли на євроінтеграційному шляху не просунулися ані на крок. Скоріше навпаки прискорено рухають країну в межигірсько-єнакієвському напрямку.
Серед цього нещасного і похмурого натовпу, який тільки і чекав закінчення балету та оплати на виході, виділялася одна бабця. УСІХ регіоналів вона проводила вигуками "Бандити". Багатьох знала в обличчя, тож додавала епітетів усіляким чєчєтовим. Може б і сніжками висловлила своє ставлення, але в радіусі кілометра від Банкової комунальники прибрали зброю пролетаріату.
І от тут з цією бабцею виникло запитання: а чому вона була на Банковій одна? І питання не стільки до опозиціонерів, які мали б усім складом прийти на Банкову, і вже у четвер розпочати акцію протесту проти узурпації влади. Питання до усіх нас: ми можемо лише гнобити та крити матами опозиційних депутатів, що вони не здатні протистояти режиму? Чи може варто самим собі чесно сказати: це я не можу/боюся відірвати дупу від стільця, і свою неспроможність лише виправдовую недолугістю опозиції.
Де були десятки та сотні тисяч киян 2 квітня? Якби тоді під Радою стояло 100 тисяч, то фіг би 4 квітня регіонали наважилися б на "виїзне засідання".
Усі пояснення, що опозиція погано запрошувала на мітинг, трійка лідерів запізно записала відео-звернення, не мала чіткого плану та сценарію - це все виправдовування самого себе. Восени 2012 ми вихвалялися, що не підтримали жодного провладного кандидата, що цьому сприяло поширення інтернету у Києві, завдяки якому уся інформація була доступна. Куди ж поділося це 2 квітня?
Київ з виборами програла не опозиція. Програли кияни.
Для Ради та й України ще є можливість написати свій фінал. У Лєбєдіного озера є два варіанта закінчення: трагічний та переможний. Парламентський балет ще не завершився. І для кого гратиме музика в кінці залежить від нас. Сидітимемо по домівках і виправдовуватимемося недолугою опозицією - святкуватиме Цар і його поплічники. Я за другий варіант.