Марокко - країна сонця, летючих кіз, одногорбих верблюдів

Замітки туристичні та економічні

 Феєричне Марокко дивує, щойно сходиш з трапа літака. На летовищі курортного Агадира немає звичних рукавів чи автобусів – до літака усі йдуть летовищем пішки.

Франція вкорінилась у марокканську культуру глибоко і назавжди. Однозначно раджу прогулятися «Садом Можереля». Французький художник Жак Можерель зібрав рослини з п’яти континентів і створив сад, який згодом став його студією. Після смерті художника у 1962 році сад був занедбаний. Аж поки 1980 року відомий кутюр’є Ів Сен-Лоран з другом не викупив територію і відновив екзотичні ландшафти.  

Ів Сен-Лоран залюбки прогулювався дивовижними стежками саду. Нині сюди може прийти кожен охочий. Є навіть свої традиції. Зокрема, бамбук розписаний чиїмось іменами – і це має принести щастя. А називають ці зелені дерева московськими - начебто після відвідин Буйнова. Проте я не впевнена, що сам Буйнов знає про це. -)

А ще у Маракеші є готель, у якому донька Путіна відзначила весілля. Кажуть, розмах був величезним. Наш гід з особливою гордістю показував нам крізь вікно автобуса палац La Mamounia і хвалився, що гуляли три дні, а обійшлося свято у 30 мільйонів доларів.

Не знаю, чи любов до східних традицій у родині Путіна була завжди. Але для росіян у Марокко безвізовий режим, а  українцям треба збирати купу документів і дуже суворі умови отримання навіть туристичної візи.

А ще Марокко інвестиційно приваблива країна. Там практично немає хабарів. Зокрема, якщо на дорозі вас, порушника правил, упіймає жінка-поліцейський, то пропонувати гроші взагалі марна справа. Для підприємця, який розпочинає власний бізнес – 5 років жодних податків. А далі, якщо не піде, можна змінити справу. А якщо бізнес процвітатиме, то сам вирішуватимеш, скільки оголосити податків зі свого прибутку. -) Наш гід присягався, що жодних перевірок чи незрозумілих інстанцій не буває як таких.

Мандарини ростуть просто на узбіччі вулиць. Землю для продажу позначають ось такими «надгробками». Виглядає, як кладовище, але згодом на місці цих позначок виростуть садиби.

Марокко - країна контрастів у прямому сенсі цього слова.

Тут є єдине у світі середньовічне місто Фес, де не їздять автомобілі і часом вулички не ширші за півметра. Живуть у місті переважно бідні люди – ремісники, рибалки, швачки, пекарі, тут вони і працюють.  І коли ми пробігали вулиці з м’ясними та рибними ятками, то відчували такий сморід, що наш обід мало не попросився назад.

А так обробляють та фарбують шкіру. І потім складають акуратно на полички капці та сумки. Їх тут - до кольору до вибору...

А є міста, дуже схожі на європейські. Король Марокко створив за кількасот кілометрів від пустелі справжній гірськолижний курорт. І поблизу виросло ціле містечко для спортсменів та підприємців з Європи. Навіть будинки незвичні, з гострими стріхами. Щоб сніг та дощ стікали додолу. Але коли йдеш таки містом, то враження, наче потрапив у Швейцарію чи Німеччину. Надто вже це не схоже на Африку.

Ну і ще неодмінно хочу згадати місто піратів Ей-Суейро. Маленьке обвіяне вітрами містечко дуже затишне. Тут давно облюбували собі територію прихильники культури хіпі. Зокрема, Джиммі Гендрікс, приїхавши до міста, забажав тут жити і створити  центр для  волелюбних та завжди усміхнених людей. Тож на вулицях міста і досі безліч осіб із дредами. Вони ніде не працюють, а продають якісь чудернацькі речі, курять траву і привітно усміхаються.

У Марокко є гори, пустеля та океан - великий, солоний, з високими хвилями і чудовим надвечірнім сонцем. А ще в Агадирі є багато серфшкіл і, відповідно, серферів. Підкорити хвилі з першого разу – оце щастя!

Сюди все одно хочеться повернутися, бо ще стільки всього цікавого за ці 12 днів так і не встигли побачити!

 P.S.

До речі, відпочинок організували експерти "Феєрії мандрів" . А ще одну ексклюзивну версію моїх туристичних пригод у Марокко читайте у VIVA. Відучора на розкладках преси! ) а ще є відеоверсія -)

http://www.youtube.com/watch?v=aWTWdMsrm1w