Влада ще не почула жодного, але вже дістала кожного другого

Не знаю навіть чому, але лише сьогодні натрапив на оприлюдненні ще наприкінці минулому тижня дані соцопитування, здійсненного на замовлення Deutsche Welle компанією Іfak Ukraіne.

Промовисті результати засвідчили, що  більшість громадян України негативно оцінюють досягнення Президента України Януковича і прем'єр-міністра Азарова у вирішенні нагальних проблем країни.

Лише близько 10 відсотків опитаних оцінюють їхні успіхи в економіці, боротьбі з корупцією, зі свавіллям чиновників та міліцією як «у цілому добре».  

Тих хто вважає їхні «успіхи» незадовільними уп'ятеро більше, тобто кожен другий.

І погодьтесь, ці настрої не виглядають дивними.  Напаки, цілком закономірний результат, якщо пригадати   підвищення ціни на газ на 50 % у 2010 р. і анонсоване підвищення ще на стільки ж у квітні 2011р., підвищення цін на всі види комунальних послуг; підвищення ціни на опалення та гарячу воду на 37 %; підвищення ціни на послуги ЖЕКів на 62%; позбавлення пенсіонерів права на безкоштовний проїзд у міському транспорті...

Але питання навіть в іншому.

Як глибоко падатимуть теперішні керівники в обличчі українців?  

Можливо, нижча «планка» підтримки Януковича не зупиниться, як у президента Ющенка, на 3-5%, але й 10% означатимуть параліч суспільної легітимності влади та неможливість виграти вибори. А відтак треба чикати тиску, репресії, цензури, ще більшої клановості влади. Вони триматимуться за владу зубами.     

За таких обставин у керівництва країни вимальовуються два шляхи – туніський – на літак і за кордон, і єгипетський (зміна одіозного уряду, й намагання декоратичними змінами відвести удар від основ режиму). Можна йти туди, куди нині режим впевнено крокує. Але тоді йому (режиму) спокійніше буде не здогадуватися, куди він так зайде і де опиниться.

Щоправда, ще можна спробувати кадрово оновити владу, добитися суспільного консенсусу й почати справжні реформи в інтересах країни… Але стоп! Щось мене трохи понесло. Це вже фантастика і казки, а як сказав президент жити в омріяному світі не варто. Тож, будьмо реалістами.