Що у них зросло на 6%?

Днями пан Азаров заявив про 6% зростання ВВП у першому кварталі поточного року. Дуже цікаво, бо навіть Держкомстат дав дані про зростання у 5,5% ВВП у січні-лютому поточного року.

Проте, якщо серйозно підходити до розгляду ВВП і говорити
про якісь досягнення в економіці, то на сьогоднішній день потрібно аналізувати не кількість відсотків ВВП, а його структуру.  І тут логічно виникає питання, а які галузі забезпечені зростанням?

Останнім часом, на жаль, розбивки по галузях для депутатів немає, такими даними володіє лише Держкомстат. Зараз у світі продовжується тренд  зі збільшення ціни на металопродукцію, через це саме експортний потенціал вітчизняної металургійної промисловості є ключовим у забезпеченні зростання валового внутрішнього продукту. Існують заяви з приводу того, що будівництво в Україні зросло на 2-5%. Наскільки це є правда,
кожен мешканець свого міста, району, села може зробити висновки власноруч. Адже нині великі будівельні компанії ще не розпродали те, що набудували ще в докризовий час! Я погоджуюся, що в якійсь частині будівельна галузь може демонструвати збільшення, але те, що говорить прем’єр-міністр про вихід на докризовий рівень економіки
України к середині  2012 року, будівельної галузі стосуватися точно не буде, бо надолужувати втрачене їй доведеться, на мою думку, щонайменш до 2015 року.

Безумовно, керівництво держави зараховує до будівництва
стадіони у Києві, Львові, інших містах, але на цьому показувати динаміку, як мінімум, є некоректно.

Яке ж зростання сьогодні демонструють машинобудівна галузь, сільське господарство? Незрозуміло. І яка якість цього зростання – за рахунок підвищення цін чи за рахунок збільшення кількості продукції? Якщо за рахунок підвищення цін, то це є ніщо інше, як інфляційна складова зростання, яка жодним чином не стосується реального.

Прем’єр-міністр останнім часом робить заяви щодо порожньої,
безконструктивної критики його діяльності з боку опозиції. Як фахівець з питань бюджету можу йому сказати, що Державний бюджет мав би бути спрямований на розвиток тих галузей, які дають найвищу додану вартість і випускають кінцевий продукт, а не напівсировину. Як про такі тут має йти мова про машинобудівну галузь і сільське господарство. І економічне зростання буде якісним, коли саме кінцева продукція буде достатньо суттєво збільшуватися в складі продаж. До такого
продукту, безумовно, належить і наукоємна праця.

Але…  На українські підприємства сьогодні чиниться шалений податковий тиск, не дивлячись на заяви в ЗМІ про його зменшення. І в цього тиску немає політичних ознак. Безумовно, є декілька підприємств, які є табу для перевіряючи. Але всіх інших податкова торкається по повній програмі і застосовує до них величезні штрафні санкції. Сьогодні всі контролюючі структури як з ланцюга зірвалися. Страшенне засилля бюрократії. А  для того, щоб отримати якийсь дозвіл, треба місяцями оббивати пороги чиновників.

Тобто, дерегуляція економіки, про яку всі так люблять багато
говорити, сьогодні не здійснюється. А безпосередньо в областях місцеві ради приймають такі рішення та підзаконні акти, які ще більше зарегульовують економіку. Через це, говорити про якісне зростання ВВП навряд чи доводиться.

Я маю великі сумніви з приводу того, що сьогодні хоча б один
політик (звісно, окрім Держкомстату), має цілковите уявлення і достатню інформацію про те, як відчуває себе українська економіка. Але за  локальними повідомленнями можна сказати, що не все так добре, як малюють наші можновладці. Адже, в якій галузі не працювали б підприємці, нині вони єдині в одному: на підприємства чиниться великий податковий тиск, збільшується податкове навантаження, що унеможливлює ведення бізнесу.

Але ключовим в економіці кожної країни є споживчий попит. На превеликий жаль, останнім часом Держкомстат  не дає даних, яким же чином збільшується або зменшується роздрібний товарообіг в межах України.  Я часто спілкуюся з представниками торговельних структур, які, в свою чергу, констатують, що попит на споживчі товари падає: і на продукти харчування, і на ліки, і на товари довгострокового вжитку.
А це є ключовим індикатором для кожної економіки, тому що найбільшим інвестором в економіку країни є пересічний громадянин. І саме в цьому сьогодні є велика проблема. Попит, що знижується, свідчить про те, що доходи населення неадекватні цінам на товари, і населення вже не є інвестором.

І питання до економічного блоку уряду - оприлюднити
інформацію по роздрібному товарообігу, по споживчому попиту, бо саме це є отим «нервовим закінченням» економіки будь-якої країни. Тому що ВВП країни, який приносить доходи тільки обмеженій кількості власників підприємств, які здійснюють експорт продукції за кордон, жодним чином не позначається на добробуті  українців. Наприклад, якійсь металургійний завод збільшив випуск сталі, прокату, слябів і продав на експорт. Таке збільшення суттєво не відобразилося на заробітній платі працівників, але, безумовно, оскільки продажі йдуть через офшорні компанії і ключовий заробіток
при експорті залишається на рахунках офшорних компаній, це дозволяє поправити свій майновий стан лише окремим особам.

Через це, коли  ми говоримо про зростання ВВП, ми маємо розуміти, а що ж це дало для добробуту громадян, чи змінилась структура виробництва України, наскільки ця структура забезпечує людей робочими місцями та заробітною платою, що потім перетвориться на споживчий попит і збільшення роздрібного товарообігу. Тільки після таких
визначень ми зможемо чітко говорити, що країна виходить з рецесії.

Сьогодні мало говорити тільки про випуск продукції. Не можна
розглядати і рівень ВВП відірвано від добробуту населення. Це шкідливо. Бо на сьогоднішній день іпотечного кредитування немає, споживчого кредитування майже немає. Заробітні плати у порівнянні з 2010 роком фактично навіть зменшилися. Тому, говорячи пафосні речі про зростання ВВП (в чому є деякі сумніви), можновладці мають не забувати про рівень життя пересічних людей, для яких такі розмови стають великим подразником. Пересічний українець, почувши такі заяви, скаже: «Ну, у них зросло щось на 6%. А чому тоді в мене нічого на ці 6% не зросло?» Школи більше ремонтувати не стали,  в лікарнях краще не стало, заробітна плата суттєво не збільшилась…

Хочу наголосити, що на сьогоднішній день оте повернення ПДВ, яке відбувається тільки близько 20-ти підприємствам (власне, «своїм» підприємствам), жодним чином не впливає на реальний сектор економіки, який забезпечує значну частину добробуту більшості населення України. Це вибрані підприємства і невелика кількість людей, які працюють на цих підприємствах. І такий підхід не є системним, не є зняттям бар’єрів для прогнозованого, зрозумілого ведення бізнесу.

Нині кажуть, що інвестиції збільшуються.  Але в особистому спілкуванні з багатьма іноземними інвесторами одні кажуть, що розглядають питання закриття своїх офісів, інші, більш обережні, - про призупинення збільшення інвестицій в реальний сектор економіки, треті – чекають і дивляться, що ж буде далі в Україні. Але я не чув і не бачив тих інвесторів, які нині готові інвестувати у вітчизняну економіку. Навіть найбільші оптимісти призупиняють фінансування.

І для того, аби відновити інтерес інвесторів до України, аби
вітчизняна економіка зростала і люди відчули це зростання, потрібно зробити декілька речей.

В першу чергу, потрібно розпочати не декларативну, а реальну
боротьбу з корупцією. Необхідно провести системне  реформування правоохоронних органів:  міліції, прокуратури, судів.

Потрібна справжня дерегуляція ведення бізнесу в Україні, і
не тільки на загальнодержавному рівні, але й на перевірці підзаконних актів, які видаються органами місцевого самоврядування.

Варто ввести відповідальність чиновників за видачу дозволів
і виконання термінів при видачі цих дозволів, адже часом люди можуть місяцями чекати підпису якогось навіть невеличкого чиновника.

Необхідно визначитися, що зможе стати локомотивом виведення економіки з рецесії – чи то наукоємне виробництво, чи ЖКГ, чи сільське господарство. Але насправді, будь-який уряд має визначити свої пріоритети. Колись, наприклад, ще за радянських часів, був план індустріалізації країни. А сьогоднішній уряд ніякого плану немає, окрім священної корови-Євро 2012, яка на розігрів економіки жодним чином не впливає. І лише після того, як уряд визначиться (а це питання нова команда мала вирішити ще до того, як прийшла до
влади), то капітал, який є в розпорядженні Міністерства фінансів, повинен бути зконцентрований на цю програму, яка потягне за собою всю економіку країни.

Але поки що дії нинішнього уряду мені нагадують анекдот про
Івана, мавпу і банан: мавпа під пальмою плигала щоб дістати банана, потім почухала потилицю, взяла палку та й збила банана. Іван плигав-плигав, безрезультатно. Йому кажуть: - Подумай! Іван: - Та що тут думати, плигати треба.

І сьогоднішній уряд, утім, як і попередній,  мені нагадує того Івана, бо навіть до мавпи не доріс.