Багатостраждальна економіка від фантастів уряду

Урядовий проект боротьби з тіньовими зарплатами нагадує вислів: «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Це ще один доказ нездатності уряду розробити раціональні рішення, які будуть не депресувати економіку, а заохочувати її працювати на чесних умовах.

Наша влада йде своїм шляхом – підвищує санкції, при цьому не підвищуючи прозорість і заохочення людей до відкритої праці. Адміністративним методом намагаються вичавити гроші з бізнесу, який і так задавлений податками й поборами. Такі дії правляча верхівка країни намагається назвати «легалізацією».Варто замислитися, чого буде досягнуто такою «легалізацією»? Більше корумпованості, погіршення клімату для малого бізнесу, більше вже колишніх бізнесменів, які нізащо не будуть реалізовувати свій підприємницький потенціал в Україні, закриття ще більшої кількості підприємств. І це замість того, щоб іти традиційним для цивілізованих країн шляхом – зробити платіж податків вигідним для підприємців.Логічніше було б довести податкове навантаження на фонд оплати заробітної плати до розумних меж - в кілька відсотків. В наших умовах це навантаження надзвичайно роздуте, і в схожих розмірах існує ще хіба що в Білорусі. Розмір соціальних виплат із заробітної плати в Україні вдвічі вищий ніж в ЄС та США – 43%. Подібний податок знищує прозорість економіки, адже б’є по підприємствах, які проводять операції по виплаті заробітної плати прозоро.
Особливо дивно, що ідея такої «легалізації» з’явилася після візиту Президенту до Сінгапуру. Сінгапур – це зразок надзвичайної прозорості податкової системи, це країна, економіка якої має ліберальний режим функціонування. Податковий чиновник у Сінгапурі практично нічого не вирішує, все працює автоматично, а бізнес гранично прозоро здійснює лічені податкові платежі на рік.
Сінгапур та інші розвинуті держави виходять з того, що слід починати з максимального скорочення можливостей для корупції і усунення постійної загрози волюнтаристських каральних санкцій. Влада має за мету - зробити функціонування підприємців максимально легким. Який результат цього? У 2010 році Сінгапур має зростання економіки на 14,7%, більш ніж на 10% випереджаючи Україну.
Президент мав би в Сінгапурі подивитися, як працює ліберальна економіка, а натомість, з’являється від уряду такий законопроект, який повертає Україну в цілком зворотному напрямку. Чи стане країні краще, якщо посадять кількадесят бізнесменів, залякають і випустять за хабарі кілька тисяч? Ні. Досягнемо лише того, що ще більше бізнесів просто припинять свою діяльність, бо працювати за нинішніми податками – це працювати собі у збиток.
Але влада на полишає оптимізму і вперто повторює, що прийняті реформи дієві. Говорити - це добре і цифри намалювати можна різні. Та чи не найголовнішими результатами дієвості влади і її реформ є соціальні показники.
А вони є наступними: з кінця 2010 року безробіття в Україні зросло на 200 тисяч осіб. Це – населення пересічного обласного центру, разом із родинами – населення половини пересічної області. 40% дрібних підприємств ліквідовані або в процесі ліквідації. Хабарництва й тиску на бізнес після ухвалення Кодексу стало більше, побори важчі. Нові підприємці-фізичні особи починають бізнес удвічі рідше, ніж за цей же період минулого року.
Нам голосно говорять про те, що треба саджати за грати і суворо карати людей за непокору закону. Варто згадати радикальну цитату пана Бориса Колеснікова: "Якщо сьогодні хтось у метро заліз у кишеню й украв 150 гривень, його судять і дають реальні терміни, а коли підприємець платить тисячу доларів у конверті, він залазить у кишеню на 300 доларів пенсіонерам і на 170 доларів - вчителям і лікарям. Так що, за це не потрібно притягати до відповідальності? Масштаби ж непорівнянні".
Пан Сергій Тігіпко пропонує драконівськими методами карати роботодавців за виплату заробітних плат «у конвертах» - або кримінальна відповідальність, або  призначення штрафу у розмірі 34 тисяч гривень за кожного нелегального працівника.
То чому ж ми мовчимо і не призначаємо каральних санкцій тим, хто розкрадає 50% державного бюджету за рахунок системи закупівель. Щонайменше 20% державних закупівель відбувається без жодних, навіть формальних тендерів. За таких умов, ефективний і некорупційний розподіл заробленого країною – це ненаукова фантастика.
Наведу приклад. Влада сприяла фірмі, яка через безмитне ввезення нафти в Україну завдала збитків близько мільярда доларів безпосередньо державному бюджету. Без тендерних процедур розподіляються гроші на Євро-2012, проходять закупівлі електрики і газу органами державної влади. І подібний випадок не єдиний у практиці української влади.
Подібними діями Уряд дезорієнтує простого платника податків, люди не розуміють сенсу вигодовування руки, яка їх катує, тобто, влади. Бізнес, який приносить виключно збитки – це не бізнес, а вкрай дороге хобі, яке можуть дозволити собі лічені фанати-екстремали.

Крім санкцій, які потрібні державі, бізнес має отримати просту і доступну альтернативу – можливість жити й заробляти чесно. Але цю альтернативу влада якраз і не пропонує. Тому що за умов чесності і прозорості, що будуть робити чиновники, для яких хабар і відкат – зміст життя?  

Андрій Пишний для Kyiv Post