Брюссель-Прага-Київ. Європейські замітки

Чимало українців мріють про вступ до ЄС, наче після цього життя вмить стане кращим...

Вітчизняні політики з того користуються та вправно маніпулюють ідеями європейської інтеграції. Натомість, мало хто розуміє, що сам по собі вступ в ЄС мало що змінить. Основне завдання України лежить зовсім в іншій площині – в розбудові Європи всередині України. Україна має стати Європою не за географічним розташуванням, не за самоідентифікацією, не за формальними ознаками. Україна має стати Європою за змістом. 

Що означає – бути Європою?

Часто інтелектуали, експерти й політики наголошують на демократії та правах людини, як визначальних якостях Європи. Але Україна вже й демократичну конституцію приймала, і помаранчеу революцію здійснювала, але Європою від цього не стала. І права людини вже забалакали, а в деяких сферах їх розширили настільки, що суспільне життя перетворилось у вседозволеність і хаос. Скажімо відверто, в країнах західної Європи ніхто не має права паркувати авто на тротуарах, курити в публічних місцях або перепрофільовувати житлові приміщення в нотаріальні контори чи магазини.

Так що ж таке, бути Європою? Мені пощастило розібратися в цьому питанні самостійно, оскільки вже 5 років моя робота пов’язана з частими поїдками в ЄС та тривалим перебуванням в Брюсселі – самому серці Європейського Союзу.

Я для себе вивів іншу формулу Європи, яка складається з 3 простих характеристик. 

Європа, по-перше…

По-перше, це безпека. Мається на увазі безпека життєвого середовища людини, її зони комфорту. Перебуваючи в Європі можна відчувати повну захищеність – зіпсовані харчові продукти мені ніхто не продасть, п’яний водій на тротуар не вилетить, аварійний карниз будинку не обвалиться на голову. Безпека відчувається в тому, що ніхто тобі не нагрубить, поліціянт з посмішкою завжди прийде на допомогу, а навіть якщо ти втратиш роботу, допомога по безробіттю не дасть вести жебрацький спосіб життя. Ця безпека в Брюсселі дуже добре відчувається у порівнянні з Україною.

Безпека – це і якість води, яка тече з-під крану. Із великим здивуванням я помітив, що в Брюсселі дуже мало лисих людей. Навіть у бельгійців похилого віку волосся на голові виглядає здоровим і міцним. Як потім виявилося, воза з крану в Брюсселі тече зовсім не така, як в Києві, а значно краща. Натомість від українського водопроводу починається подразнення шкіри й випадіння волосся, Що лише створює додатковий попит для виробників вишуканого мила та спеціальних шампунів... 

Європа, по-друге…

По-друге, це психічна атмосфера. В Європі – зовсім відмінна від України психічна атмосфера. Різниця обумовлена тим, що життя в безпеці гарантує бельгійцям життя без стресу. Їхнє середовище комфорту захищене, водночас, вони звільнені від жаги рекламного споживання, на яку підсаджені українці. В Україні все зовсім інакше. Ми звикли жити в хронічному страху та стресі. В Україні цеглини падають на голову, провалюється асфальт в ями з окропом, продають неякісні продукти в красивих обгортках. Телебачення сприяє психічним розладам та депресивним станам, а глянцеві журнали стверджують необхідність статусного самоствердження. Чимало співгромадян женуться бути VIPами, щоб не бути «плєбсом», і навіть не помічають, як стають «бидлом». Реклама підштовхує у споживчу безвихідь – купи! купи! купи! І якщо купити можливості нема – це вже стрес. Якщо у сусіда телефон IPhone, а в тебе ні – це вже стрес. І якщо таксист намагається зідрати трикратну ціну – це теж стрес. Він скрізь!

Українці звикли жити в умовах постійного стресу. Він навіть не помічається в повсякденному житті. Але провівши пару тижнів в Брюсселі, я відчув повне звільнення від цього стресу. Душа розкрилася і прийшло відчуття щастя. Лише коли вже літак сідав в аеропорту Бориспіль, вернулося відчуття стресу й страху. Куди я потрапив!?

І справді, на паспортному контролі – ставлення як до бидла, черга на годину. Далі – таксист, який на розбитій Деу Нексії намагався збити двократну ціну. Дома – відключили гарячу воду разом з опаленням. Навіть душ не приймеш. Зрештою, сусід прийшов і пожалівся, що на його машину обвалився водостік будинку і розбив кришу й капот.

Україна – це суцільний стрес. 

Європа, по-третє…

По-третє, характеристика Європи – це любов. Люди люблять самі себе, поважають самі себе, і лише в такому стані вони здатні любити інших. Всі одне до одного люб’язні, посміхаються. Перші дні після приїзду в Брюссель я завжди ніяковію від такого ставлення людей одне до одного.

Ба більше. Вся система, вся інфраструктура в Брюсселі побудована з любов’ю до людини. Все продумано для того, щоб забезпечити максимальну зручність, максимальний комфорт. Починаючи з пішохідних переходів, завершуючи парками, лавками на зелених газонах, зонами відпочинку, соціальним сервісом тощо.

В Брюсселі мене є улюблений ресторанчик – звична «забігайлівка», яку тримає одна родина греків. Це їхній сімейний бізнес поряд з Гранд Плац – центральною площею Брюсселя. Людей у них завжди купа, адже всього за 6 євро у них можна з’їсти величезну тарілку прекрасного м’яса з картоплею та капустою. Тому, як 5 років назад я вперше до них потрапив, так намагаюся і не зраджувати своїй традиції. При цьому господар і його родина дуже привітні і часто роблять або 50% знижку, або пиво за рахунок закладу дають, або балують іншими знаками уваги.

Так сталося, що під час фінансової кризи був півторарічний період, коли я в Брюсселі не з’являвся. Я думав, мене ці греки вже й забули. А потім приїхав в Брюссель, вирішив піти в знайомий ресторанчик. Господар мене побачив і прямо з порога – «O, myfriendfromUkraine!» У нього купа таких френдів, і до кожного ставлення – персональне.

Я не знаю, чи може український VIPотримати таке ставлення в найфешенебельних ресторанах Києва…

Однак я точно знаю, що кожна людина хоче, щоб її любили. І неодмінно буде прагнути туди, де її люблять, де їй посміхаються, де їй раді.

На одному круглому столі в Києві з приводу підготовки до ЄВРО-2012 постійний заступник Посла Німеччини в Україна Анка Фельдгузен сказала, що було б добре, якби українські міліціонери, хай хоч і не знають іноземних мов, але принаймні навчилися б посміхатися зустрічним людям. Справді, тоді Україна стала би ближчою до Європи.

Всі вищезазначені характеристики європейськості треба взрощувати, розвивати. Вони не даються разом із вступом до ЄС. 

Зайве підтвердження

Підтвердженням цьому стало моє відвідування Праги, столиці Чеської Республіки, яка вже є повноправним членом ЄС.

Прекрасне місто, гарні люди, фантастична архітектура. Але… В празький обмінах валют мене обдурили, обідрали безсовісно! І це зіпсувало всі враження від чудової Праги.

Заходячи в обмін валют в Празі турист бачить курс обміну долара – 16.90 крон. Міняє гроші, але отримує в підсумку на 28% менше, ніж мало бути. Це при тому, що комісія з обміну – 0%! Виявилося, що якщо я міняю менше 4000 доларів, то для мене діє інший курс обміну – всього 12 крон за долар. І ніхто про це не попереджує.

Якби в Празі до людини ставились з любов’ю, то всі ці грабіжницькі обміни валют були б закриті наступного ж дня! І для цього не потрібний жодний вступ до ЄС чи брюссельські високі директиви. 

Київські висновки

Вертаючись в Київ, кожного разу я занурююсь на декілька днів в депресію. Як інакше? Після того, як в Бельгії поїздиш автобаном Е40 з 5 смугами в кожному напрямку, то та ж сама Е40 під Полтавою виглядає наругою над людською гідністю.

Однак, останнім часом до Києва стало вертатися легше. Адже я зрозумів сенс всього, що відбувається. Все має своє призначення.

І українська розруха, на моє глибоке переконання, теж має своє метафізичне призначення. Вона дає нам всім можливість побачити і відчути, якою Україна не повинна бути. Це повна протилежність того, що ми, кожен з нас хоче бачити в Україні. Від так, пізнавши протилежність, український народ дуже скоро зрушиться до розбудови країни своїх мрій.

Я в це вірю. І ця віра мене рятує.

Текст опубліковано на сайті Асоціації Європейських Журналістів