Ще донедавна багато хто мріяв про авторитарну та сильну владу, пов’язуючи наші негаразди саме з демократією, яка начебто розбалансовує державу.
Спостерігаючи як нищаться рештки сподівань на демократичний розвиток України, сьогодні абсолютна більшість українців погоджуються, що ТАК далі жити не можна. Проте виникає природне запитання – ЯК тоді можна жити? І, що саме головне, як тоді жити ТРЕБА?
Безумовно, період "помаранчевої відлиги" відрізнявся більшим рівнем свобод і суттєво нижчим рівнем фальсифікацій результатів волевиявлення. Але чи була в Україні справжня демократія? І як від неї залежить наш добробут?
За відсутності демократії, єдиним мірилом рівня несприйняття урядової політики стають протестні акції, апогеєм яких є революція. Тобто і в демократіях, і в деспотіях урядовці керуються почуттям самозбереження та реагують, в першу чергу, на загрозу припинення свого перебування при владі.
З тією різницею, що в демократії метод зміни влади є значно простішим – для цього не потрібно виходити на барикади, достатньо в день виборів не голосувати за тих, хто не виправдав сподівань.
В Україні, на жаль, такої можливості вже немає.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.