Влада боїться української армії більше, ніж іноземної

Відлунали святкові парадні заяви влади про захист Батьківщини, і все передбачувано стало на свої місця. Ніхто Батьківщину вже не захищає, принаймні у владі.

Як заявив заступник директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони Сергій Бруль, вперше в історії незалежної України наступного року на військо планують виділити менше 1 відсотка ВВП – 0,84%.

Хоча для підтримки нормального рівня обороноздатності варто витрачати на Збройні Сили мінімум два відсотки валового внутрішнього продукту, а закон України про оборону взагалі передбачає 3%.

За словами заступник директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони, «Не вдалося знайти компромісу між оборонними потребами і ресурсами держави. Можна малювати повітряні замки, визначати пріоритети, але якщо не буде достатнього фінансування та відповідного ставлення держави до майбутнього Збройних Сил, 2015 чи 2017 року нам не буде прикривати ані небо, ані морський простір». Тобто після нинішньої влади – хоч потоп, хоч агресія.

Варто згадати масштаб проблеми. Оборонний бюджет України становить цього року 11,375 млрд гривень по загальному фонду (1.42 млрд доларів) і ще 2,209 млрд гривень (276 млн доларів) міфічного загального фонду, який хронічно недовиконується. З них утримання (проїдання) йде 8,974 млрд.

Відновлення боєздатності, утримання, експлуатація, ремонт озброєння та військової техніки по загальному фонду профінансовано на 150 млн гривень.

А це в умовах застарілого озброєння України фактично ключова стаття, що найбільше впливає на обороноздатність країни. При цьому цього ж року санаторії ДУС [Державного управління справами] фінансуються на 131 мільйон гривень, а утримання резиденцій – ще на 49 мільйонів. Питання, по кому влада збирається стріляти – по ворогах, чи по кабанах – відпадає саме собою.

На закупівлю і модернізацію озброєнь по загальному фонду виділено 270 млн, причому ключова частина – закупівля двигунів для військово-транспортних літаків, які самі-по-собі обороноздатність не піднімуть.

А санаторії і поліклініки для депутатів і міністрів тим часом профінансовані на 309 млн. З пріоритетами усе зрозуміло.

У той час, астрономічно-безглузді витрати на Євро 2012 на порядок перевищують витрати на ключове, одвічне завдання будь-якої держави – збереження миру.

Між тим, більшість країн світу вже давно навчилася організовувати спортивні події переважно за рахунок спонсорів.

Нинішнього фінансування вистачає українській армії лише на мешкання у казармах і малу платню. Майже 90 відсотків усіх коштів йдуть на харчування, на комунальні видатки та грошове забезпечення особового складу. 40 відсотків танків і гармат не готові до бою. Що стосується бойової авіації, ситуація там ще гріша.

Для порівняння, співмірні з Україною сусідні з Україною Польща і Туреччина мають обороннний бюджет відповідно у 10 і 18 млрд доларів. І це при тому, що ці країни захищає вся потуга НАТО.

В Україні тим часом за прямого потурання влади відбувається тотальна деградація фізичних можливостей армії з захисту країни. Головна проблема України в тому, що значна частина політичної верхівки не має й натяку на наявність соціальної відповідальності, відповідальності за долю країни. Їм глибоко все одно, який авторитет матиме держава, і що буде з державою й народом після них. А між тим кілька українських олігархів цілком могли б своїм коштом утримувати ще одні збройні сили.

Може, весь секрет нехтування обороною в тому, що владі на стадіонах легше вкрасти, ніж на запчастинах для танків. Якби ж усе було так просто!

Верховній Раді України зареєстровано схвалений урядом законопроект "Про внесення змін до закону України "Про Збройні сили України", що передбачає розширення функцій Збройних сил України та кола випадків, у яких з'єднанням, військовим частинам і підрозділам та черговим силам Збройних сил України в мирний час дозволяється застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку. 

Основною новацією законопроекту став дозвіл застосовувати зброю навіть не в разі озброєного нападу, а взагалі „у разі будь-яких дій, що можуть призвести до нанесення значних матеріальних збитків об'єктам, які прикриваються ними, за місцем дислокації чи в районі виконання завдань”. 

Тобто, по суті, військам буде дозволено використовувати зброю у випадку дій, що, на чиюсь думку, „можуть призвести до нанесення значних матеріальних збитків”. По суті, це є демонстрація панічного страху влади перед тим, що армія може не виконати наказ стріляти по протестуючому населенню, а також страх того, що зброя з арсеналів потрапить в руки протестувальників, урівнявши, як колись Кольт, шанси влади і громадян. А останні, до речі, за Конституцією теж мають обов‘язок захищати Вітчизну.

Щодо захисту країни владою українцям не варто тішити себе жодними ілюзіями щодо значної частини нинішньої еліти.

Тим часом, українська армія зберегла Україну від значної кількості міжнародних ризиків у неспокійні часи початку і середини 90-их, що могли розвитися дуже трагічно, якби в України не було справді могутньої на той час збройної сили. Якби лишень десята частина з того, що було в України, злетіло в повітря або вистрілило, мало б не здалося б нікому.

У всі часи ідея армії передбачала відданість державним, а не вузькоособистим інтересам. Без такої місії армія є просто зібранням людей і озброєнь. У цьому питанні ідея армії та нинішня влада кардинально розходяться.

Андрій Пишний для Kyiv Post