Власник сторінки
Дипломат (1997-11 рр.), експерт з європейської інтеграції, міжнародного та європейського права, директор Координаційного бюро єв
Чи дітей більше народжується чи школи кудись зникають!?
Вчора випадково став свідком телефонної розмови шкільного клерка із Скандинавської гімназії (це на Осокорках в Києві) з якимось невідомим батьком потенційного першачка. Розмова відбулася після того, як було прийнято телефонограму (мабуть з райвідділу освіти) щодо чергування у святкові дні.
Передаю довільно.
"-Ало.
-.....
- Ні.
-....
-Ні, кажу ж Вам, набір завершився вже давно.
-....
- Та куди хочете.
....
-Та жалійтесь куди хочете, хоч папі Римському.
-...
- Та хоч приходьте, хоч ні. Всі у відпустках (за годину до цього і директор і завуч були на робочих місцях - прим.моя).
-...
- Моя фамілія!? А Ваша!?
-...
- І я Іванова. До побачення."
Після цього слухавку було кинути і знову знято, щоб ніхто вже не потурбував перед відпусткою її високоповажність "секретарку директора школи (!)". І пішов, як інколи кажуть в народі "по...с мысли", адресований в нікуди.
"Вот уже ж дастАалі. У нас уже шесть класов по 38 учней. Ми ж не резиновіє. Прутся і прутся, аж от самого Днієєєпра. Говорили, що будет збудована новая школа десь на Бажана. Та говорили-балакали, сіли і заплакали." "Стиль" Прем"єра у нас поступово приживається у всіх сферах життя, дістався вже й школи.
Ледве встигаю вставити слівце (адже насправді є випадковим співбесідником, якому на щастя ВЖЕ нічого від цієї "гімназії" не треба), - "а як же планування?" "Та куди там", - виривається в тітки.
Завершивши свої справи з нею, йду геть вчергове замислюючись над тим, що система ВСЬОГО життєустрію в України не просто прогнила і втратила зв"язок з реальністю. Її, цієї системи, вже просто не існує. І якщо для простого українця вже стало проблемою влаштувати дитину в дитячий садочок чи перший клас, то явно щось вже негаразд в нашому УКОАЇНСЬКОМУ ДОМІ. Ні, не так, - не щось, а все і в ДОМІ, який не відомо вже чи є НАШ і чи є УКРАЇНСЬКИМ...
Було б це все можливо й смішно, якби не було так гірко...
PS. Чути цю розмову в Скандинавській гімназії, - школі, яка наскільки розчарувала за 6 років перебування в ній старшої доньки, що й слухати про неї не має вже жодного бажання, було якось ніяково. Хай би це був Гуманітарний ліцей чи ще якийсь авторитетний рейтинговий Київський заклад. Але ж йшлося про гімназію, в якій, за слухами, без поборів не вирішується жодне питання, проблеми з рівнем освіти, дисципліни тощо. Йшлося про заклад, в якому директор і Ко відчувають себе місцевими шкільними "лозінськими". І це в столиці!? А що ж тоді говорити про решту країни...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.