Дефолт Греції відміняється. Що далі?

Дефолт Греції відміняється. Що далі?

Якихось 2–3 роки тому Греція асоціювалася з Акрополем, своєю героїчною історією, неймовірними за рівнем послуг туристичними курортами, Олімпійськими іграми, традиційною літньою сієстою та оливками. А ще всі з пошаною ставилися до греків як до невеликої, але гордої нації, поважність кожного руху якої, а також впевненість у майбутньому слугували взірцем для інших, навіть набагато потужніших країн і народів.Сьогодні ж ситуація змінилася докорінно.

Заголовки світових ЗМІ протягом останніх місяців нагадують повідомлення з якоїсь локальної війни чи сюрреалістичної художньої кінострічки: «Дефолт Греції неминучий», «Греція виходить з єврозони», «Греція розвалює євро» тощо. Чи перебільшується небезпека? Чи є вихід із цього, для когось неочікуваного, але давно вже прогнозованого експертами фінансового deadlock’а? А головне — чому так сталося і чого чекати далі? На ці та деякі інші непрості запитання спробуємо дати в цьому матеріалі максимально стислі та зрозумілі для всіх відповіді.

Почнемо з історії питання, як годиться.

У 2002 р. Греція ввела в обіг євро, яке замінило її національну валюту — драхму. Пригадується, наприкінці того ж року один мій добрий приятель з Афін жалівся, що всі ціни одразу підскочили, жити стало складніше і в результаті почало зростати невдоволення простих греків. Проте, як з’ясувалося пізніше, то були ще квіточки першого фінансового шоку.

Далі все ніби поліпшилося. Доступ до кредитних ресурсів став значно простішим, Греція почала позичати більше, витрати ж зростали з кожним роком в арифметичній прогресії. По суті, майже 10 минулих років були позначені поступовим накопиченням боргів і збільшенням ставок за кредитами, які доводилося й надалі брати, щоб віддавати вже позичене. Країна витрачала більше, ніж заробляла. Греція присіла на кредитну голку, з якої зіскочити виявилося навіть складніше, ніж з голки наркотичної, бо там хоч можна десь закрити людину в лікарні, — країну ж не ізолюєш і просто так не вилучиш із фінансової системи. І от з’явилися вже і ягідки на заміну тих квіточок, які так дратували спочатку гордих еллінів.

Перший дзвінок пролунав для багатьох якось раптово, хоча експерти прогнозували його вже давненько. Сталося це минулого року, коли Греція — країна, де народилася перша в історії цивілізації демократія, — вперше відчула неспроможність обслуговувати взяті на зовнішніх ринках кредити. Після непростих дискусій на допомогу прийшов Євросоюз разом з МВФ, надавши кредитний пакет у розмірі 110 млрд євро. Коли порівнюєш такий обсяг фінансових ресурсів, виділених Елладі, з тим, що отримувала Україна на піку фінансово-економічної кризи, здається, що це якась фантастична цифра, котра мала б витягти з фінансової прірви будь-кого, не говорячи вже про далеко не найбільшу за розміром економіки Грецію.

Та сталося не так, як гадалося. Кредити отримані, на рік ситуація ніби врятована, але всередині країни, окрім влади, нічого кардинально не змінилося. Борги ростуть, дефіцит бюджету давно вже вийшов за прийнятні в Євросоюзі межі, народ невдоволений, хоча уряд все-таки підтримує й ніби готовий терпіти «затягування пасків», яке неминуче наближалося. Близько 340 млрд євро зовнішніх боргів, що становить понад 110% ВВП країни, дефіцит бюджету більше 13%, понад 16% безробітних. І це на тлі спекуляцій та серйозних аналітичних прогнозів про те, коли Греція стане банкрутом, хто буде наступним, що залишиться від єврозони, як все це вплине на Європу, США, Китай тощо.

Дійшло до того, що вже в поважних західних виданнях журналісти придумали образливу абревіатуру, яка складалася з перших літер ще чотирьох країн — Португалії, Ірландії, Італії та Іспанії (Spain англійською. — Авт.), котрі, разом із Грецією, стали ніби непідйомною неприємною ношею для Євросоюзу і світу в цілому. PIIGS — думаю, навіть і без перекладу всі зрозуміють, що означає українською мовою це слово. Отака ситуація склалася на початку літа 2011 р.

Рятування потопельника — справа рук самого потопельника

Перед Грецією постала непроста дилема. Незважаючи на безліч варіантів та прогнозів, описаних експертами та поважними журналістами, за великим рахунком існувало лише два можливі сценарії розвитку ситуації. Перший — підняти руки вгору і здатися, оголосивши себе банкрутом, а там вже якось воно буде. І другий — по-справжньому затягти паски й разом зі світовою спільнотою тихою сапою вилазити з боргової ями.

Перший сценарій простий. Для його обрання розуму багато не треба. Хоча наслідки й до сьогодні прорахувати непросто. Деякі експерти вважають, що нічого б страшного не сталося, ввели б свою драхму греки й потихеньку якось жили собі, окремо від решти. Інші доводили, що це рішення запустило б ланцюгову реакцію оголошення дефолтів іншими проблемними країнами — такий собі «ефект доміно». Причому, за найгіршими сценаріями, зачепило б не лише південні держави — члени ЄС, а й деякі інші. Зустрічаються в ЗМІ навіть прогнози, за якими уряд США, що вкотре перевищив верхню планку зовнішнього боргу, визначену Конгресом, міг скористатися грецьким дефолтом як приводом оголосити свій, а це за масштабами — зовсім інша пісня, котра могла б миттєво поховати світову фінансову систему. Адже понад 14 трлн дол. зовнішнього боргу — це фантастична сума. Навіть 3 трлн дол. валютних резервів Китаю на її фоні не грають.

Другий сценарій якщо й не гарантував порятунку від здійснення песимістичних передбачень, то принаймні на якийсь час давав світу перепочинок. Щоправда, для його впровадження Греція мала проявити неабияку волю й мужність, а партнери по Євросоюзу, МВФ та інші повинні були виявити солідарність і вміння йти на компроміси. Останні події у Греції підтверджують цю думку. Бо хто ж міг передбачити, що греки, понад 50% яких минулого року підтримувало очільника свого соціалістичного уряду Папандреу, вийдуть на вуличні демонстрації в такій кількості, якої держава не бачила з 1974 р., коли було повалено режим «чорних полковників». Відповідь на питання «Чому?» тут очевидна. Як виявилося, затягувати паски довелося серйозно, до чого мало хто був готовий… Проте другий сценарій обрано — питання в тому, як цього разу не повторити минулорічних помилок і зробити Грецію платоспроможною, щоб через рік чи два знову не тримати ЄС і світ у черговому ніби замкнутому колі над фінансовою прірвою.

Ключові віхи на шляху до рятування від дефолту

Після низки переговорів, консультацій та узгоджень намітився план дій, спрямований на порятунок. Франція та Німеччина, банки яких могли найбільше постраждати від грецького дефолту, прагматично й ініціативно вели процес пошуку оптимальних рішень від імені Євросоюзу. Ось де приклад лідерства в дії. У результаті було складено такий timetable.

Грецький парламент 29 червня мав ухвалити пакет суворої економії (austerity package), який мав значно знизити державні видатки й збільшити надходження від податків, приватизації тощо до 2015 р. Наступного дня планувалося затвердити другий пакет, спрямований на визначення механізмів імплементації першого. Після цього, у разі позитивних результатів, Рада міністрів фінансів ЄС мала 3 липня ухвалити рішення щодо надання чергового траншу з погодженого раніше кредитного пакета у розмірі 12 млрд євро. Якби ці три стадії не були пройдені успішно, 15 липня Греція оголосила б дефолт, оскільки не мала б можливості здійснити чергові виплати за своїми суверенними боргами.

Напередодні 29 червня всі затамували подих. Навіть новопризначена глава МВФ пані Крістін Лагард у вівторок, одразу після свого затвердження на посаді, закликала грецьких політиків «об’єднатися заради врятування країни від дефолту». На щастя, обійшлося. Всі необхідні рішення успішно, хоча й під гуркіт розбитих демонстрантами вітрин в Афінах та антиєесівські гасла на вулицях грецьких міст, ухвалені.

Надвечір 30 червня запала гнітюча тиша. Греція врятована. Хоча всі прекрасно розуміють, що це лише проміжна перемога в одній битві, війна ж за стабільність, розвиток і врешті-решт виживання триватиме ще довго. «У нас ще багато важких і визначальних битв попереду», — сказав у четвер Папандреу на засіданні уряду одразу після історичного для його країни голосування в парламенті, під час якого 155 депутатів із 300 підтримали пакет його пропозицій.

Президент Ради ЄС Ромпей та президент ЄК Баррозу подію 29 червня назвали «голосуванням національної відповідальності». Загалом рішення Афін 29-го і 30-го червня привітала більшість європейських та світових лідерів і фінансових інституцій. Після другого дня битви в грецькому парламенті ЄС і світ можуть на якийсь час полегшено зітхнути, дефолти відміняються, євро врятоване, світова фінансова система продовжує функціонувати. Принаймні поки що. Рішення міністрів єврозони про виділення п’ятого траншу Греції було ухвалене майже автоматично, на день раніше від запланованого. Очікується, що МВФ також виконає свою частину справи і до 15 липня рятівні 12 млрд євро надійдуть в Афіни.

Яку ж ціну Греція заплатить за свій порятунок?

Наведемо деякі сухі факти із запланованого найближчим часом: заснування агентства з приватизації; підготовка до приватизації державних підприємств, підвищення податків; зменшення чисельності державних службовців; жорсткіше регулювання соціального забезпечення тощо.

А ось як виглядають деякі цифри та сфери, яких вони стосуються:

• податки зростуть на 2,32 млрд євро 2011 р. і на 3,38 млрд наступного; ставка ПДВ зростає з 19% до 23%, з 11% до 13% і з 5,5% до 6,5%;

• вводиться податок на розкіш (оподатковуються яхти, басейни, автомобілі тощо); акциз на паливо, алкоголь і цигарки зростає на третину;

• зарплата у державному секторі зменшується на 30%;

• всі строкові контракти державних службовців припиняються, упродовж трьох років скорочується 150 тис. таких працівників;

• витрати на оборону зменшуються на 220 млн євро 2012 р. і на 333 млн євро щороку з 2013 до 2015 р.;

• видатки на охорону здоров’я скорочуються на понад 2 млрд євро до 2015 р.;

• видатки на освіту зменшуються за рахунок ліквідації та/або злиття 1 976 шкіл; пенсійний вік зростає до 65 років, при цьому для отримання повної пенсії необхідно мати 40 років трудового стажу;

• від приватизації до 2015 р. заплановано отримати близько 50 млрд євро.

Непрості, болючі рішення. Та виходу іншого не має. Але що ж далі? За оцінками експертів, Греція зможе впоратися з управлінням своїми зовнішніми запозиченнями до середини вересня цього року. Надалі ж їй знадобиться фінансова підтримка у розмірі не менше 110–120 млрд євро. Як випливає з оприлюдненої 2 липня Заяви міністрів фінансів єврогрупи, питання вже не вирішуватиметься автоматично. Найближчими днями відбудуться консультації з міжнародними фінансовими інституціями, банками тощо. Лише за їхніми результатами буде ухвалено рішення про нову середньострокову програму фінансової підтримки Греції. Під час чергового засідання Ради міністрів фінансів ЄС 11 липня, можливо, з’являться перші обриси та модальності наступної програми. Проте цілком очевидно: якщо зараз Греція врятована, то й надалі вона не залишиться на самоті зі своїми проблемами. Як сказав нещодавно прем’єр Китаю Вень Цзябао, «ми в одному човні».

Важко не підтримати цю тезу, адже інтеграція фінансової системи настільки глибока, що з випаданням одного гравця «обвалюється» і решта. Проте Греція стала й прикладом того, що за всі фінансові рішення уряду колись настає відповідальність. Те, що трапилося з нею, може накрити будь-де й кого завгодно. Прикро лише через те, що переважною мірою страждають від наслідків таких криз прості люди — вчителі, інженери, продавці, службовці тощо. Отож треба всім нам думати, за кого голосувати на чергових виборах, щоб не доводилось тоді бити вітрини та нюхати сльозогінний газ, створюючи сюрреалістичне тло для героїчних рішень урядів і депутатів…

Вперше опубліковано на сайті http://novaukraina.org