Виходить, що Ющенко-президент - це афера "кремлівських чекістів"?

Блискуча стаття Сергія Грабовського в журналі Тиждень

"Якщо ви думаєте, що при Тимошенко ви пожинали б другі плоди, ви глибоко помиляєтесь", - наголосив Ющенко. І додав: "Насправді це, можливо, найуспішніші два кремлівських гарних проекти, яких нація, я думаю, і наполовину не прочитала".
Згадаймо-но парламентські вибори вже досить далекого 2002-го року. Саме на них «Наша Україна» тріумфально переграла всіх у загальнонаціональному виборчому окрузі, тож Ющенкові чимало хто пророчив прем’єрську посаду. Причому авторитетні соратники Віктора Андрійовича, такі, як двічі спікер Іван Плющ, вели мову про природність блокування НУ із пропрезидентським блоком За єдину Україну (в народі - ЗаЄдУ), куди в той час входили і "регіонали" включно із донецьким "губернатором" Януковичем. Але раптом сталося не так, як гадалося. Раптом більшість у Верховній Раді створилася зовсім не на основі НУ, а уряд очолив нікому за межами Донбасу тоді не відомий Янукович. Що цікаво: призначення цього персонажа прем’єр-міністром підтримало близько десятка депутатів від НУ, що пройшли до Ради за особистою квотою Ющенка. Іншими словами, без сприяння останнього один із двох «найуспішніших кремлівських гарних проектів» завалився б, навіть не почавшись реалізовуватися...

 2004 року, згадаймо, один із цих «кремлівських гарних проектів» рішуче підтримав кандидатуру Віктора Ющенка. Без такої підтримки Ющенко не став би лідером перегонів за підсумками першого туру, отже, психологічно програвав би Януковичу, чим відкрив би можливість для ще більших, ніж були реально, фальсифікацій. Без такої підтримки активність та підсумки Майдану виявилися б значно меншими, і невідомо, чи взагалі привели б до чогось позитивного (чогось усі «польові командири» Майдану раніше чи пізніше полишили команду Ющенка-президента – невже ж їм це Кремль наказав?). Зрештою, згадаймо, коли люди на Майдані вже почали відверто стомлюватися від стояння, саме Тимошенко дала команду – вперед, на Банкову, до президентської адміністрації! І саме Тимошенко була в числі тих депутатів, котрі відчинили двері будинку Верховної Ради, щоби впустити туди народ, коли «регіонали» та комуністи почали переглядати рішення про забезпечення проведення повторного другого туру – і голосування, яке вело до «гарячої» громадянської війни, було зірване. Тобто, виходить, що без другого «кремлівського гарного проекту» Ющенко не став би президентом.
То, виходить, що Ющенко-президент – це афера «кремлівських чекістів»?

У першій половині 2005 року один із «найуспішніших кремлівських гарних проектів» здавався похованим назавжди. Принаймні, на загальнодержавному рівні. Рейтинг його був невисоким, політичні перспективи – примарними, цілий ряд колишніх соратників або відверто зрадив, або готувався зрадити. А дехто «катався на лижах» за кордоном – упродовж півроку, а то й більше. Й от саме тоді Віктор Андрійович і його соратники порятували цей проект від повної катастрофи за допомогою Меморандуму про порозуміння між владою й опозицією (підписанти – Ющенко, Єхануров та Янукович). Негайно після підписання цього документу зросли рейтинги Віктора Федоровича та його партії – бо ж, дивіться, вони не якісь там бандити, за якими тюрми плачуть, а рівноправні партнери демократичної влади! Що це було: звичайна дурість політиканів із НУ чи дуже хитрий розрахунок – спершу знищити кремлівський проект руками іншого, а потім уже зайнятись своїм новим другом Януковичем? Це достеменно невідомо, але практичний результат став для НУ просто-таки плачевним: на парламентських виборах 2006 року вона втратила приблизно половину електорату. Очевидно, нація не зрозуміла своїх вождів і виявилася негідною їхніх високих моральних чеснот. А також усієї глибини їхнього геніального задуму: замість того, щоб побороти обидва кремлівські проекти (а було кілька тижнів у вересні 2005 року, коли як Тимошенко, так і Янукович одночасно перебували в опозиції) і відсунути їх назавжди від влади, реанімувати один із цих проектів та спертися на нього.
Цього ж року Ющенко після несподіваного для нього утворення у Верховній Раді коаліції на чолі з Партією регіонів запропонував опонентам підписати Універсал національної єдності, після чого ввів своїх міністрів до уряду на чолі з Януковичем, тобто злився в обіймах із кремлівською (за його версією) агентурою
Повністю стаття Грабовського - тут.  

Крім того, рекомендую мій допис на УП " Ющенко – самий прокремлівський проект"