Власник сторінки
Політичний консультант, віце-президент Української PR Ліги
Я так і не знайшов в книзі приписуваної Бісмарку фрази про те, що угоди з Росією не варті паперу, на якому вони укладені.
Дочитав, нарешті, тритомник Бісмарка «Думки та спогади». На початку червня, будучи у Львові на джазовому фестивалі, йшов повз блошиний ринок і раптом побачив на розкладці видані 1941 року «Мысли и воспоминания» колишнього «міністра-президента». Чому в самий переддень війни з «третім рейхом» знадобилося видати мемуари архітектора Німецької імперії та рейху другого? Можливо тому, що Бісмарк був противником війни з Росією?
До речі, я так і не знайшов в книзі приписуваної Бісмарку фрази про те, що угоди з Росією не варті паперу, на якому вони укладені. Хоча, читав я не всі підряд, інколи пропускаючи розділи, які б занурювали мене у зайві подробиці буття Німеччині чи особистого життя Отто фон Бісмарка. Можливо, крилате висловлювання заховано десь там?
В шкільні роки читав «Битву железных канцлеров», а в інститутські – докладно вивчав діяльність князя Горчакова. Тим більше цікавими видалися мені думки залізного німецького канцлера про свого російського візаві, хоча той в Росії мав менше повноважень, ніж Бісмарк в Берліні. «Подчиненные Горчакова по министерству говорили о нем: «Он любуется собою, даже смотрясь в чернильницу». Совсем, как говорили о знаменитом Савиньи: «Он не може перешагнуть канавы, не полюбовавшись своим отражением».
Я розраховував на те, що Бісмарк більше уваги приділив процесу розбудови німецької нації як такої, котра своїх сучасних кордонів набула лише завдяки наполегливості Бісмарка, який буквально примушував надто вже на той момент літнього прусського короля Вільгельма Першого до активності в об’ єднанні Німеччини «залізом та кров’ю».
В цьому сенсі уваги вартий розділ про так звану Kulturkampf – «боротьбі за культуру». Протестант-пруссак Бісмарк намагався обмежити вплив католицької церкви, який ґрунтувався на вірі південно-німецьких державних утворень і яким могли користатися католицькі вороги Німеччини на кшталт Франції. Еталоном громадянина вважався той, хто потрапляв під норму pro-preu (пруський протестант).
Більш цікавою в пізнанні процесу німецького націєтворення виявилася інша книжка – робота Дітера Лангевіше - «Нація, націоналізм, національна держава в Німеччині і Європі». Процес формування німецької нації досліджено до деталей – включно із роллю товариств гімнастів та співочих рухів в плеканні загально німецької єдності.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.