Шкода, що я вас ніколи не бачила.
Ми так і не встигли зустрітися - термінові завдання не дали мені можливості вкласти в графік зустріч, яку ми з вами планували. Тепер бачу, що, мабуть, так краще. Думаю, однак, що ви достатньо молода людина, емоційна. Це добре. Не люблю байдужих.
Тож ось, прочитала вашого листа, де ви пишете, що мене чекає доля Сівковича, Шуфрича, Богатирьової, яких, як ви пишете, "усунули від активної діяльності і від камер" (сподіваюся, маєте на увазі все ж телекамери)… І така, мовляв, доля чекає і мене.
Повинна вам сказати, Антоне, дуже очевидну річ - нема в житті нічого постійного. Особливо в політиці. Є час, коли ти відіграєш першу скрипку, приходить і інший час, коли треба дати місце іншим, які в той момент більше потрібні. І в цьому нема жодної трагедії. Навіть драми в цьому нема.
Не варто за всяку ціну рватися в перші ряди і бути за всяку ціну "вухами і голосом", як ви пишете, першої особи. Бувають моменти, коли бути трохи здаля - це навіть більшого вартує, ніж бути поряд. На відстані краще видно. Головне не це. Головне - мати в житті засади, знати, чого ти насправді хочеш і вміти щось добре робити. Якщо це є - ти не тримаєшся за своє місце. Тоді місце тримається за тебе.
З огляду на сказане - достатньо спокійно дивлюся у своє завтра. Я впевнена в собі і впевнена в тому - все, що я відстоюю, будучи біля Віктора Федоровича, варте того, щоб його відстоювати і далі, на якому б місці не знайшлася. Думаю, і друзі наші по партії, яких ви з такою категоричністю юності списали, теж впевнені в собі і в своєму завтра.
Бо ми - одна команда. Ми не продаємо одне одного в залежності від того, чи маємо на цей момент посади чи ні.
Я переконана – в нашій команді шанують Раїсу Василівну. Вона багато зробила і ще багато зробить для країни. Так само Володя Сівкович, Нестор, Тихонов, - і всі кого ви назвали чи ще назвете. Ми - команда. І кожен з нас має своє місце. Сьогодні воно таке, яке є. Завтра може бути зовсім інше. Ми звикли, що Лідер, наш Президент правильно визначає місце кожної фігури на шахівниці. І керується при цьому виключно інтересами країни. Тому кожен з нас з вдячністю приймає кожне його рішення.
Ви даремно так хвилюєтеся, Антоне, за те, яке місце займу я. Ви пишете - "у ваших інтересах, Ганно Миколаївно, зробити все для того, щоб знову стати потрібною Президентові". Я могла б на це не відповідати, бо це достатньо безапеляційно, якщо не сказати - зухвало сказано. Але все таки думаю, що ви молодий і це говорить у вас юнацька категоричність і брак досвіду.
Можливо, колись ви зрозумієте, що в житті є речі набагато важливіші, ніж те, наскільки ти далі чи ближче до навіть найважливішої особи в країні. Це - переконання, це - позиція, це - відданість засадам. Ось де головне. І це справді потрібне, щоб почуватися душевно комфортно.
Все решта - суєта, Антоне.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.