Путівка у майбутнє

Багато хто вважає, що оборонно-промисловий комплекс (ОПК) – це сектор економіки, який виробляє зброю для армії.

В країні, де про війну давно забули, на обороні економлять уже кілька десятиліть поспіль, скорочуючи витрати на розвиток озброєнь.

Таку політику не можу назвати інакше, як короткозорою, безвідповідальною і згубною для країни. Якщо не змінити ставлення до оборонки, не захистити її сьогодні, то країна буде відсталою, а її громадяни – жебраками. Не лише сьогодні – завжди.

Без ОПК Україна ризикує опинитися на задвірках світового інтелекту і передових технологій. Перетворитися на донора, який цікавий розвинутим націям лише дешевизною природних і людських ресурсів.

Адже ОПК не лише постачальник зброї для армії. Це локомотив економіки і суспільства в цілому: промисловості, фундаментальної і прикладної науки, освіти та інженерної думки. Мова йде про рівень інтелекту країни і її конкурентоспроможності у світі.

Космос і авіація, суднобудування і високоточна механіка, аерогідродинаміка, прицільні та навігаційні комплекси, локація і акустика, системи управління, наведення і зв’язку, мікроелектроніка і обчислювальна техніка, спецхімія і матеріалознавство, ергономіка і мікробіологія, технології в медицині і ядерна енергетика – ці та інші проривні напрями розвивали в оборонних лабораторіях. Потім технології передавали у цивільний сектор (конверсія).

В розвинутих країнах приватний бізнес дозрів до значимих інвестицій у фундаментальну науку і високі технології. Не з нашими олігархами…

В умовах України лише довгострокова військово-технічна політика, оборонне замовлення з бюджетним фінансуванням, координація і супроводження наукових розробок і дослідно-конструкторських робіт на державному рівні дозволить створити (відтворити) наукові школи і проривні технології, підвищити рівень і престиж інженерної освіти, відновити підготовку робочих професій вищої кваліфікації.

В Україні 250 НДІ, КБ і оборонних підприємств різної форми власності. 350 000 працівників, виробничі потужності на рівні 10 млрд. гривень на рік.

Але цілісної системи ОПК не існує!

Хто визначає пріоритети військово-технічної політики? Основи військово-технічного співробітництва з іншими країнами? Ніхто. Міжвідомчу комісію при РНБО ліквідовано, формування державної політики віддали… суб’єкту господарювання, концерну «Укроборонпром».

Де програма розвитку армії? Розробки і виробництва озброєнь та військової техніки? Розвитку ОПК? Немає навіть проектів.

Хто в Уряді відповідає за ОПК? Ніхто. Мінпромполітики і Агентство з питань розвитку ОПК ліквідовані. У Мінекономіки поспіхом створюють департамент ОПК. Директор департаменту, десята людина в міністерстві, без права прийняття рішень, буде відповідати за галузь загальнодержавного значення?!

Загроза інженерної деградації України цілком реальна. Спеціальність «інженер-конструктор» скоро зникне зі словника. Адже і в цивільному секторі місця для нього немає: майже всю техніку Україна імпортує, від пральної машини і телевізора –до комбайну і снігоприбиральної техніки.

А робочі професії? Отримавши вряди-годи замовлення, Харківський танковий завод імені Малишева по всій країні шукає кваліфікованих слюсарів…

В армію бойові комплекси не закуповуються роками. Потрібно замінити 600 застарілих зразків техніки, але у розробці лише 30, і з більшості з них за останні два роки роботи призупинені. Нових дослідно-конструкторських робіт за три роки не відкрито.

Запуск виробництва корветів, ракетних комплектів «Сапсан», транспортних літаків АН-70, високоточних ракет і боєприпасів, модернізації винищувача МіГ-29 і вертольота Мі-24, створення автоматизованих систем управління дадуть 100 000 високотехнологічних робочих місць. І стимул для молоді стати інженером.

Що робити?

У структурі виконавчої влади утворити Агентство з питань розвитку ОПК з функціями замовника, підготовки виробництва і розвитку оборонних технологій.

Почати переозброєння армії, попередньо оцінивши внутрішні потреби і експортний потенціал ОПК.

Закупівлю вітчизняної зброї фінансувати на рівні п’яти мільярдів гривень щорічно. Для порівняння: за оцінками Президента, з бюджету крадуть 60 млрд. на рік.

Закупівлю техніки за кордоном здійснювати за основі офсетних схем, з переданням Україні технологій і розгортанням виробництва для спільних поставок на експорт.

І головне, усвідомити, що не металургія і хімія забезпечать Україні гідне місце у світовому поділі праці. Візитною карткою країни має стати високотехнологічна продукція з високою часткою доданої вартості, як у промисловості, так і в АПК. Роль оборонки тут ключова.    

журнал FORBЕS, грудень 2011 р.    

Більше інформації на сайті www.grytsenko.com.ua