Помер Вацлав Гавел

Коли Україна обере Гавела?

Помер Вацлав Гавел.

 Він став символом демократичних змін в колишніх "соціалістичних" країнах Центрально-Східної Європи.

Був він драматургом і письменником, згодом-дисидентом і політв'язнем,згодом-Президентом спочатку Чехословаччини, а потім Чехії.

Але в першу чергу він був тим,кого у Франції назвали "інтелектуалом", себто людиною, яка мислить , має громадянську позицію і не боїться цю позицію оприлюднити.

Незважаючи на те,що проти цієї позиції на даний момент може бути держава, більшість співвітчизників, незважаючи на те,що за дотримання цієї позиції можуть позбавляти роботи, свободи, а може і життя.

Кілька тижнів тому мені довелося брати участь у круглому столі з темою "Чому в Україні нема свого Вацлава Гавела?".

Тоді свій виступ я побудував на тезі,що у нас в Україні є свої Вацлави Гавели.

Тобто, люди мислячі, люди , що мають свою громадянську позицію і не бояться її оприлюднити.

 Серед них: Мирослав Маринович, Василь Овсієнко,Євген Сверстюк...

 Тобто люди, які свого часу за свої погляди пішли в тюрми і концтабори, але які і нині не бояться відстоювати свою громадянську позицію. Тож  проблема не у "відсутності в Україні своїх Вацлавів Гавелів".

А проблема в тому,що, на жаль, українське суспільство (в масі своїй) з неналежною повагою і увагою ставиться до людей ідейних  та принципових.

Я неодноразово стверджував,що це прикрість для нацїї, що жоден з чотирьох Президентів України за 20-річчя не боровся за Незалежність України.

І в цьому наша велика відміннсть з тією ж Чехією.

 Не в тому,що у нас нема своїх Вацлавів Гавелів.

Вони є в Україні!

А в тому,що українські громадяни не обирали Гавелів...

І цей невтішний висновок варто осмислити.

Хоча  б для того,щоб спробувати змінити ситуацію.

А Вацлаву Гавелу-шана, повага і... безсмертя!

 Бо люди, про яких пам'ятають-вічні!

А Гавел своїм життям заслужив,щоб люди про нього пам'ятали.