Життя після самміту

Україна втратила шанс на швидку інтеграцію з Євросоюзом. Що робити?

Самміт Україна-ЄС міг стати рубіжним для країни. Після 20 років геополітичних поневірянь Україна отримала шанс зафіксувати документально свій стратегічний ціннісний вибір. І тим самим поставити крапку в дискусіях про участь у імперських проектах на кшталт Митного чи Євразійського союзу.

Рік тому для цього були усі передумови. У Києві та Брюсселі не сумнівалися, що угоду про асоціацію з ЄС буде підписано. Але за рік українська влада зробила стільки помилок, що Євросоюз не зважився ані підписати, ані навіть парафувати текст угоди. Двері не замкнено, але щільно прикрито.

Замість реального й цілком досяжного стратегічного прориву влада поставила країну перед новими загрозами, випробуванням на міцність.

Парафувати текст угоди можна через кілька місяців. А от з підписанням буде пауза, як мінімум до завершення в Україні парламентських виборів, а далі – залежно від їх ходу і результату. Та й підписання угоди – це лише перший крок: не один рік піде на її ратифікацію парламентами країн ЄС.

Гальмування відбулося через Україну, влада якої зневажає принципи і цінності демократії.

Європу теж штормить. У пожежному порядку доводиться рятувати зону євро і підтверджувати дієздатність ЄС в умовах кризи. Найближчими роками в центрі уваги європейців будуть внутрішні проблеми. Попереду вибори, які призведуть до зміни урядів якщо не в усіх, то в більшості країн Євросоюзу. Та й Росія може впливати на позицію ключових країн ЄС, перешкоджаючи європейській інтеграції України. У європейській політиці стосунки з нашою країною відійдуть на третій план: це об’єктивно і неминуче.

Як Україні пережити цю паузу? Які фактори будуть визначальними?

Головний зовнішній фактор – Росія. Якщо в обмін на «дешевий» газ РФ змусить Україну вийти з Європейської енергетичної хартії, то про інтеграцію у ЄС доведеться забути. Якщо Україну втягнуть до Митного союзу, рублевої зони або Ташкентського договору, нам доведеться забути і про європейські цінності.

Тому відносини з Росією Україна повинна будувати на основі взаємної вигоди, рівних прав і збереження суверенітету. Для цього переговори з Москвою маємо вести строго в рамках Конституції України і головне – прозоро, інформуючи своїх громадян і партнерів у ЄС.

На європейському напрямі Україні треба відновити довіру. Слова не працюють – потрібні дії влади і громадян.

Що робити владі, детально розписано на 1800 сторінках проекту угоди з ЄС. Увійде влада в береги? Встане на рейки європейських стандартів? Не думаю. Але суспільство може її змусити – якщо буде громадянським і відповідальним.

На самміті лідери ЄС вказали на «больові точки» України: свобода слова, справедливий суд, чесні вибори, прозора влада, права громадян, зокрема на акції протесту. Але, скажемо прямо: європейці замість нас не впроваджуватимуть і не захищатимуть стандарти демократії.

Подивімося на Україну очима Європи. У країні масова корупція? Громадяни самі платять хабарі. Цензура у ЗМІ? Переважна більшість журналістів мовчать. Лідерів опозиції кидають за ґрати. Вийшли сотні тисяч партійців протестувати перед СІЗО? «Рєшали» і «смотрящі» нахабно відбирають власність? Бізнес мовчки віддає. Президент змінює на свою користь Закон про вибори? Опозиція дружно голосує «за». Країну позбавляють європейської перспективи, здають національні інтереси: де протести громадян? Виключення лише підтверджують правило...

У 2012 році на порядку денному України бачу три завдання, ключові з погляду майбутнього країни і перспектив співпраці з ЄС.

Перше. Зберегти державність і суверенітет, вистояти на переговорах з Росією, не дозволити перевести Україну до категорії failed states.

Друге. Не допустити згортання демократії за критичну межу, за якою – страх. Вистояти бізнесу: він основа і надія середнього класу. Розвивати структури громадянського суспільства, усім разом відстоювати права, захищати демократичні свободи і цінності.

Третє. Кардинально оновити політичну еліту. Парламентські вибори мають стати політичним «Х-фактором», який приведе в політику нових людей, лідерів з новими ідеями і цінностями. Країні потрібні не «політичні тварини», а моральна і адекватна викликам часу політична еліта – переконлива альтернатива владі.

Україна витримає випробування на міцність, якщо громадяни зрозуміють, що поставити «галочку» за європейський курс в анкеті соціологів – цього мало. Демократію доведеться захищати, щоби країна не звернула у тупик диктатури.

журнал FORBЕS,