Хто як торгується: Україна оцінює свою ГТС, а Польща – російський газ

Якщо Польща виграє арбітраж, це означатиме масштабний перегляд усієї системи договорів щодо газопостачання в Європі.

Як заявив заступник голови правління НАК "Нафтогаз" Вадим Чупрун, чотири компанії виявили бажання оцінити вартість української ГТС. Це підприємство «Томас & Сімонова» (Київ), компанії «Дафф Енд Фелпс» (Нью-Йорк), ООО «Бейкер Тіллі Україна ЕК» (Київ) та ООО «Ернст енд Янг» (Київ).

 «Ми прагнемо зберегти статус національного надбання і не збираємося торгувати своєю газотранспортною системою», - заявив Чупрун. Але при цьому, відзначив намір створити «консорціум з управління українською ГТС, як високорентабельний бізнес-проект» .

Нещодавно  президент Янукович оцінив відносини між Україною і Росією як «хороші, партнерські». За словами Януковича, про динамічний розвиток цих відносин свідчить рівень двостороннього товарообігу, «який підвищується з кожним роком». Щоправда, президент забув додати, що основна причина збільшення товарообігу між Україною і Росією – збільшення вартості російського газу.

Польщі така дружба не потрібна, і вона звернулася до суду. Щойно Польська газова монополія PGNiG подала позов проти "Газпрому" і "Газпром експорту" в Стокгольмський арбітражний трибунал. PGNiG вимагає змінити цінові умови довгострокового контракту на поставку газу (контракт від 25 вересня 1996 року). Причиною називають те, що ціни, закладені в довгострокових контрактах з концерном, перевищують вартість газу на спотовому ринку. У "Газпромі" ж заявляють, що спотові ринки в даний час недостатньо розвинені, а тому не можуть служити орієнтиром для вартості поставок трубопровідного газу.

Для України цей суд стане справді знаковим. Адже, якщо Польща виграє арбітраж, це означатиме масштабний перегляд усієї системи договорів щодо газопостачання в Європі. Що найбільш цікаво, в нинішній Європі, саме для України.

Більше того, Україні варто було б уже нині взяти приклад із Польщі й подати позов до Стокгольму, адже розгляд питання триває, як правило, близько року, і не менше півроку.

Стокгольмський суд – один з вагомих аргументів у боротьбі європейців з «Газпромом». Інші аргументи – розвиток спотового ринку газу в Європі, диверсифікація енергопостачання, розвиток енергозберігаючих технологій, відокремлення «Третім енергопакетом» постачальника газу від власника трубопровідних мереж, розвиток внутрішньої інфраструктури ЄС тощо.

Показово, що Стокгольмський суд лише самим своїм існуванням уже допоміг збити ціну на газ для багатьох європейських споживачів.

Як відомо, наприкінці липня 2011 року, італійська компанія Edison, одна з трьох провідних енергетичних компаній Італії, після подачі в суд на «Газпром», домоглася від російської компанії перегляду контракту в бік зниження ціни, що, за оцінкою самої компанії, коштує їй 200 мільйонів євро на рік. І ніякого консорціуму.

Подача італійською компанією позову в Стокгольмський арбітраж, вочевидь, підштовхнула «Газпром» до досягнення компромісу. Суть позову полягала в тому, що італійська компанія зазнає збитків, закуповуючи російський газ за довгостроковими контрактами набагато дорожче, ніж він коштує на ринку. Тобто, це ті проблеми, які сьогодні турбують Україну і Польщу.

І поки Польща витягає аргументи, з якими Кремль уже змушений був рахуватися, керівництво України не наважується згадати, що «Москва сльозам (і соплям) не вірить».