Чувство долга есть, а чувства возвращения долга нет

Влада своїми руками регулярно підриває довіру громадян до банківської системи.

Минулого тижня Національний банк України оприлюднив інформацію про те, що на 1 січня 2012 року валовий зовнішній борг України перевищив 126,2 млрд доларів, а в цілому, за 2011 рік борг виріс на 8,9 млрд доларів.  

Розмір державного і гарантованого державою боргу становить рівно половину від суми валового зовнішнього боргу, тобто, держава, а не бізнес, є основним позичальником. А отже, й віддаватиме борги, насамперед, держава, а не бізнес. Лише цього року – 12,5 млрд доларів.

Проте, схоже, борги віддаватимуть не всім.

Один класик шахрайства радив робити борги в державному масштабі, інакше їх треба виплачувати. Саме так влада і робить.

Вона боїться МВФ через те, що він може організувати дефолт.

Крім того, влада справно платить борги МВФ, не тому, що так належить робити і це справедливо, а тому, що хоче полегшити наші майбутні позики.

А простих вкладників банків, тобто, не членів Ради керуючих МВФ, влада не боїться. Оскільки позичтати в них нічого, влада щойно позбавила їх гарантій повернення депозитів. Новий закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» більше не передбачає гарантованого повернення вкладнику депозиту розміром до 150 тис грн.

Як казав один сатирик: "я не забуваю про свої борги, я просто забуваю їх повертати". Про те, що ця влада не забуває про свої зовнішні борги, свідчать заяви уряду про наміри їх реструктуризувати і набрати нових зовнішніх запозичень. І ці ж заяви свідчать про те, що влада не збирається віддавати свої борги.

У новому законі щодо гарантування вкладів, пропала норма про гарантовані депозити до 150 тис грн, які раніше виплачував Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Тепер Фонд сам буде вирішувати, яку суму він виплатить вкладникові.  

Більше того, змінився склад Адміністративної ради, яка отримала право визначати розмір відшкодувань. Тепер там практично виключно державні органи: Міністерство фінансів, Кабінет Міністрів, Комітет профільний парламенту та голова самого фонду.Що це, як не чергова корупційна синекура. Як виглядає «державницький підхід» у відновленні платоспроможності банків, можна легко пересвідчитись, пригадавши історії рефінансування та мільярдних рекапіталізацій «Укрпромбанку», «Родовід» банку, «Володимирського». Ці чудові історії спасіння фінансової системи виглядають приблизно так - борги по виплаті депозитів, бюджетне фінансування, схема виведення рефінансування, обурення вкладників, арешти стрілочників, втечі, смерть свідків, вибухи, замахи … 

Влада зібралася, звично критикуючи «папєрєдніків», залишити борги наступникам. Гроші приходять у кишеню, а борги залишаються. Типова поведінка тимчасовиків, яких анітрохи не хвилює майбутнє держави і свого народу.

 Не хвилює їх і міжнародна репутація України. Між тим, вона тяжко страждає від такої поведінки уряду Азарова. За кордоном почали сильно сумніватися у можливості України обслуговувати свій борг. Не випадково міжнародне рейтингове агентство "Standard & Poor’s" минулого тижня знизило прогноз по суверенному рейтингу України зі «стабільного» на «негативний».

З іншого боку, влада своїми руками регулярно підриває довіру громадян до банківської системи.

Однак, це  чудова нагода вкотре подумати, чи довірили б ви після усього цій владі хоча б п‘ять гривень, не кажучи про країну. Подумати і цього разу зробити правильні висновки.