Тимошенко та аморальні авторитети

Вчора на ефірі у Портнікова з подивом для себе зрозумів, що далеко не всі лідери громадської думки в Україні усвідомлюють речі, очевидні для будь-якого державного діяча на Заході.

 

Ні для кого не секрет, що міжнародний тиск на Україну, пов'язаний з згортанням демократії і насамперед з ув'язненням Тимошенко і перешкоджанням їй брати участь в політичному житті країни. Про це прямо заявляють очільники держав та міжнародних відомств. 

І це відбувається не тому, що президентів країн Європейського Союзу підкупили або вони є особистими друзями Тимошенко. Захищаючи Тимошенко, вони захищають не лише її право на свободу, а й право мільйонів її прихильників на політичне представництво.

З такої ж логіки виходила й Спільна Справа. Не дивлячись на те, що серед наших активістів є багато людей, які підтримують інші політичні сили або не підтримують жодну, ми брали і будемо брати участь в акціях на підтримку політв'язнів. Так, ми хочемо, щоб Тимошенко, Луценко та інші вийшли на волю і мали змогу брати участь у виборах. 

Це  не означає, що ми закликаємо за них голосувати, або збираємось голосувати за них самі. Проте ми знаємо величезну кількість людей, які мають таке бажання, а відтак маємо забезпечити їм таку можливість. Крім того, в діях, за які їх було засуджено, немає ознак злочину, а відтак причина їхнього ув'язнення не "вибіркове правосуддя", як сьогодні популярно говорити, а банальне політичне переслідування режимом Януковича своїх політичних опонентів.

Вчорашні ж заяви деяких осіб, які претендують на право називатись новітніми моральними авторитетами, про те, що вони також вважають, що Тимошенко засуджена несправедливо, проте не беруть участі в акціях на її захист, бо не хочуть, щоб вона вийшла і стала Президентом - є діагнозом. Простими словами цю позицію можна передати так: "Я не хочу, щоб Тимошенко була Президентом, тому вона повинна сидіти у тюрмі". 

Такий підхід є абсолютно аморальним. Більш того, саме з таких міркувань виходить і сам Янукович.