Чи стануть журналісти новою політичною елітою?

Роздуми про шанси українських журналістів на політичну капіталізацію.

В Україні все меньше людей довіряють традиційним політикам. На радість різномастним противсіхам мусимо визнати, що до формування такої недовіри доклали руку не лише політтехнологи Банкової. Великий відсоток відповідальності за такий стан речей лежить також на представниках дефективного табору вітчизняних демократів. Тотальна недовіра є закономірним наслідком невиправданих сподівань.

Попри поширену оману, навіяну світу примарами махновських тачанок, більшість українців не є анархістами і усвідомлюють, що урядові функції хтось має виконувати. Пошук цього “когось” вже перетворився на своєрідний національний спорт, який вийшов далеко за межі експертних кабінетів і перекочував до маршруток, приміських потягів та вагонів метро.   

В університетських бібліотеках та на закурених комунальних кухнях в різних інтерпретаціях повторюється одна й та ж сама сентенція. Якщо відкинути латинські терміни та російський мат – її сенс дуже простий. Наявні в політичній колоді претенденти на заміщення високих державних посад не відповідають високим естетичним претензіям наших гонорових співвітчизників.

Спроби неупередженого порівняння чеснот та недоліків українських політиків дедалі частіше натикаються на заклики до тотальної люстрації.

Водночас знайти  альтернативу не так вже й легко. Справа в тому, що коло достойників, серед яких можна проводити таку селекцію, обмежується, так чи інакше, особами, відомими широкому загалу.

Можливо Ваш сусід по сходовій клітці був би найкращим очільником України. На жаль, ми ніколи про це не дізнаємось. Крім Вас, про його існування знають лише в міліції та місцевому ЖЕК-у.

Отже, окрім забракованих примхою суспільства політиків, лишаються лише спортсмени, співаки, журналісти та інші селебрітіс.

Журналісти з цієї когорти, беззаперечно, найбільш гідні. Ані співаки, ані спортсмени не володіють необхідними для державного управлінця знаннями. Здавалось би саме журналісти мають найвищий шанс на політичну капіталізацію своєї популярності.

Проте рейтинг партії боксера Кличка вказує на те, що широкий загал не переймається такими дрібницями, як професіоналізм своїх майбутніх обранців.

В умовах політичного безриб’я виборці так і не навчились правильно визначати критерії, за якими потрібно обирати політиків. Серед факторів, які найбільше впливають на вибір – відомість та особиста симпатичність.

Безумовно Україні необхідна зміна політичних еліт і журналісти могли б стати непоганим джерелом для її оновлення. 

Однак за сьогоднішніх реалій більше шансів бути обраним у телеведучої музичного каналу, аніж у аналітика економічного тижневика.