Хто відповість за Київ?

Рівно сорок років тому, 37-й Президент Сполучених Штатів Америки Річард Ніксон, відвідавши Київ, був настільки вражений нашим містом, що вимовив навіть цілий тост на славу Києва та киян.

Ще зовсім недавно 15 років тому Київ вважали найчистішим і найохайнішим містом Європи. Та найголовніше, що самі кияни вважали своє рідне місто таким. 

За повідомленням найвпливовіших засобів масової інформації (Financial Times, The Economist та деяких інших) про те, що Київ визнано найбруднішою столицею Європи, не може залишити байдужим жодного киянина. За критерії оцінки бралося два показники: по-перше, кількість сміття, яке продукується громадянами, по-друге, кількість зелених насаджень з розрахунку на одну людину.

Так-от. Кожен киянин за рік продукує 600 кг сміття. Середній показник по Європі – 500 кг. У Цюріху – взагалі трішки більше - 400 кг з розрахунку на одну людину в рік. Плюс до того, Київ зіштовхується з проблемою утилізації сміття. У Відні сміттєспалювальний завод стоїть майже посеред міста. Він на 90% вирішує проблему спалювання сміття у майже співмірному з Києвом австрійському мегаполісі. Київ же оточують сміттєзвалища, на яких сміття гниє і випаровує отруйні гази. Я не закликаю будувати сміттєспалювальний завод на Хрещатику, борони Боже. Ми вже мали приклад того, як залізничники поставили сміттєспалювальний заводик на Солом'янці неподалік від житлових будинків – тоді зчинився страшенний скандал. Але потрібно вирішити долю сміття довкола Києва.

Чимало говориться про необхідність сортування сміття, як це робиться в Європі: скло, пластик, папір та органіка мають пакуватися окремо. У Європі (особливо в Німеччині) – ціла культура утилізації сміття. Кожен громадянин слідкує за тим, щоби сміття різного типу не змішувалося. Муніципалітети встановлюють серйозні штрафи та інші види покарань за злісне ігнорування правил утилізації. Як результат – проблема чистоти міста і проблема утилізації сміття стає спільною проблемою, громадяни відчувають співпричетність до дій влади. У той же час у нас в основному прийнято нарікати на дії влади або комунальників – у випадку, якщо протягом дня не приберуть кинуту нами ж пляшку чи бляшанку. То коли ж почнемо нарешті встановлювати смітники для різних типів сміття?

І нарешті маємо проблему Бортницької станції аерації. Ті, хто проїжджають по дорозі на Бориспіль чи з Борисполя, добре знайомі зі специфічним запахом, який примушує червоніти таксистів (звісно: не пояснювати ж кожному пасажирові, що у нас проблема з Бортничами!). Бортничі стали справжньою проблемою для Києва – до того ж, не лише для Харківського масиву і Позняків. У вітряну погоду аромати Бортничів доносяться іноді й до Правого берега.

Вчені давно розробили проект перенесення Бортницької станції аерації у інші місця. За умови дозволу використовувати мулові поля у власних цілях можна знайти інвесторів (зокрема, китайських), які готові взяти участь у перенесенні станції аерації у інше місце, подалі від Києва. Бортницька станція давно морально та технологічно застаріла: є чимало зразків того, як великі міста справляються з подібною проблемою. Факт: запаху, подібного до «ароматів» Харківського масиву, ви не знайдете у жодній столиці Європи.

Проблеми засміченості і забрудненості міста можна вирішити – потрібно лише захотіти. Іноді складається враження, що влада просто цього не хоче робити: чи то руки не доходять, чи то не бачить власної мотивації. А робити щось потрібно! І то негайно!

Але є ще одна складова: озеленення міста. Колись Київ гордився тим, що він є найзеленішою столицею Європи. У 1992 році на кожного жителя Києва приходилося по 30 квадратних метрів зелених насаджень. Сьогодні ця цифра скоротилася більше ніж вдвічі і становить 14 квадратних метрів (норма – не менше 20 кв. метрів). Міська влада в часи Леоніда Черновецького направо і наліво віддавала дозволи на вирубку парків, скверів, садів, відчужуючи землю в історичній частині міста, на схилах Дніпра та на островах. Значна частина відчуженої землі мала статус, який дозволяє будь-які рішення з її продажу приймати виключно у стінах Верховної Ради. Тобто, Київрада порушила – і то неодноразово – законодавство, перевищила свої повноваження і свій рівень компетентності. Заради заробітку вона пішла на злочин і сьогодні має нести солідарну відповідальність із Черновецьким та його «молодою командою» за те, що Київ опинився на останньому місці в європейському рейтингу чистоти міст.

Створена у Верховній Раді України тимчасова слідча комісія має винести свої висновки щодо діяльності як Черновецького, так і Київради. Я впевнений, що нікому не вдасться уникнути покарання за той стан справ, який нині існує в Києві. Кожне вирубане дерево, кожен проданий за заниженою ціною квадратний метр землі, кожна незаконна забудова повинні отримати оцінку – в тому числі з боку Прокуратури. А винні у прийнятті незаконних рішень повинні відповісти перед Законом.

Я наполегливо звертаюся до всіх киян сприяти у роботі комісії, надавати нам свої свідчення щодо незаконних дій влади у земельній сфері та щодо незаконної забудови. Приходьте, подавайте заяви та скарги. Ми зобов'язуємося викликати для дачі свідчень всіх тих, від кого залежало господарство міста Києва. Кожному буде дано оцінку. Особливо звертаюся до представників засобів масової інформації: ми хочемо зробити розгляд справи максимально відкритим. Запрошуємо вас до співпраці і до участі в роботі Комісії. Тим більше, що часу мало: за регламентом до середини липня ми повинні підготувати звіт для Верховної Ради України, яка за результатами розслідування буде приймати рішення про ситуацію в Києві.

Дуже би не хотілося, щоб це було чергове формальне рішення. Дуже не хотілося б, щоби звіт про діяльність київської влади вийшов у стилі «все хорошо, прекрасная маркиза». Бо не все добре. І так далі жити не можна. І діагноз, який поставлено Києву західними експертами – просто не може залишати нас байдужими. Доки не покараємо винних і не поставимо заслін розкраданню і знищенню Києва – доти не матимемо впевненості у завтрашньому відродженні столиці.

Звертаюся до Вас не лише як голова Комісії ! Звертаюся, як киянин у десятому поколінні, для якого Київ не є порожнім звуком. І нехай політика відступить на задній план. Бо нас має єднати спільна справа – порятунок Києва.

Наступне засідання комісії відбудеться на наступному тижні.