Дорога до батьківського дому...

Сьогодні працював на малий Батьківщині: Черкаси, Звенигородка, Ватутіне.

Спілкування з журналістами, теле- і радіоефіри, дві зустрічі з людьми. 

Прийшли, попри літо і спеку. Близько семисот пар очей, в них усе - небайдужість, зневіра, розчарування, надія... Входження ГП в об'єднану опозицію вітають, це напевно. Подачки, пардон, соціальні ініціативи Президента і мовно-языковые кульбіти - то все під вибори, таке усвідомлення є і досить тверде. 

Владу ненавидять, але бояться, бо від неї залежать найбільше. Перемоги опозиції хотіли б, але чи вірять в перемогу, тут є сумніви. І є над чим працювати нам, опозиції.

Часто питають про УДАР Кличка і чому він іде окремо, надто часто. На зустрічі у Ватутіному я спробував відповісти питанням на питання: підніміть руки, хто вважає, що Віталій Кличко - дійсно в опозиції до Януковича? Результат: одна піднята рука, із 350 людей у залі... Значить, і Віталію є над чим працювати.

По дорозі з Черкас до Звенигородки зупинився на кілька хвилин у Багачівці. Купив додому хлібину з аурою місця, де народився:) Приємно, що на зустрічі прийшли однокласники і хлопці, з яким у дворі ганяв м'яча пацаном. 

Заскочив на 15 хвилин до батьків, мама, як завжди, пригостила нас своїми супер-варениками, передала онукам вишень і смородини. 

В дорозі зв'язок нестійкий, тож спіймали Wi-Fi лише в ресторані Авто-гриль, що біля Миронівки, завжди тут зупиняємося на каву, досить затишно, і Вам рекомендую.