Що мені подобається в Україні

Вже стало сумно-звичним в різних міжнародних рейтингах бачити нашу країну десь в середині другої сотні, акурат між Зімбабве та Гондурасом. Ніби й не нормально вже, коли в нас щось краще, ніж в інших…

Мені пощастило багато подорожувати по світу - і черепах на  Галапагосах фотографувати, і з вершини Кіліманджаро Африкою милуватися. Так от – я точно знаю, як мінімум, один  рейтинг, в якому Україна на 100% в першій десятці в світі!

І у відрядженнях, і, тим більше, у подорожах Україною стараюся не розлучатися з фотокамерою. Хочу поділитися з вами своїми фото – можливо хтось впізнає свої рідні місця, можливо, когось вони підштовхнуть до того, щоб самому побачити цю красу. А можливо – допоможуть згадати й відчути, що в нас в Україні є дуже багато того, чим можемо щиро пишатися й чому радіти.

Дуже незвичайне місце – на межі України і Білорусі, загублене в лісах, де вулики досі розвішують на деревах -  Камінне село на Житомирщині.

Мій десятирічний син обурювався після екскурсії на руїни однієї з фортець у Греції: «Оце фортеця?!! Вони фортець не бачили! Хай в Білгород-Дністровський з’їздять!»

Полтава – моє рідне місто, дуже позитивні люди. Теплими літніми вечорами на бульварчиках по вулицях Гоголя і Котляревського (де, як не в Полтаві мають бути вулиці з такими назвами?!) зайняті всі лавочки: бабусі обговорюють події дня; дві сім’ї з дітьми накрили лавку покривалом, бутерброди й вино – щось святкують; дівчата перешіптуються і сміються… В усьому місті атмосфера доброго старого двору, де всі один одному хоч і не родичі, але точно більше, ніж сусіди.

Подорожувати можна і пішки, і велосипедом, і байдаркою. А яка це прекрасна можливість поспілкуватися з друзями – рибалка, юшка, сон «без задніх ніг» в палатці. Єдине, правда: солов’ї і жаби в травні зовсім не дають спати!

А чого варте одне тільки - відірвати дітей від телевізора чи від комп’ютера? До речі, два роки тому вибралися сім’єю у відпустку на автомобілі півднем України:  Ізмаїл – Вилково – Білгород-Дністровський - Затока – Одеса – Олешківські піски – Асканія Нова - Тарханкут – Фіолент – Балаклава - Новий свєт – Казантип - Керч. Вражень!... Одна з найкращих відпусток! Рекомендую! Приємно вразила Керч. Чисте, акуратне, привітне місто, з чомусь малинового кольору бордюрами. Аж якось шкода стало,  що так далеко знаходиться.

Ще порада: вибирайте маршрут, але не  плануйте наперед, коли, де і як надовго будете зупинятися – просто їдете, зупиняєтесь де і на скільки хочете, в залежності від вражень, і насолоджуєтесь.

Окремої згадки варті наші морські коси:

Коли їдеш вздовж безкінечних піщаних пляжів 120-кілометрової Арабатської стрілки згадуються горді рекламні проспекти іноземних курортів: «Готель розташований на величезному півторакілометровому пляжі!» А тут навіть на піку сезону палатки курортників стоять не ближче, ніж 100 м одна від одної.

Коса Бірючий острів. От така краса!