Запит на насильство, або Вівці у вовчих шкурах

Українське суспільство переповнене запитом на насильство.

Українське суспільство переповнене запитом на насильство. Рівень підтримки Свободи та Удару на парламентських виборах додаткове тому свідчення. Свободівці добре розуміли цей запит на радикалізм і вдало йому підігрували, не приховуючи, а інколи суттєво завищуючи власну агресивність. Що стосується Удару, то їм, на їхнє власне щастя, не вдалось зіпсувати свої рейтинги постійним пацифістським ниттям щодо власної налаштованості на плідну законотворчу діяльність.

Звичайно, можна говорити про те, що від Кличка виборці очікували отримати пакет економічних реформ, який буде внесений та проголосований у парламенті. Але це було б неправдою. Єдине, чого від нього насправді чекали, – це побільше фірмових джебів в голови політичних опонентів просто в сесійній залі Верховної Ради. При всій повазі, за нього голосували, бо він світовий чемпіон з боксу, а не Нобелевський лауреат з економіки.

Люди втомились від наруги, яку безкарно чинять над ними та їхньою державою. В їхньому сприйнятті Мессія вже давно перетворився на того, хто буде годувати не хлібом, а свинцем. Прагнення помсти за змарновані десятиліття вивело людей і на Майдан 2004-го. “Бандити сидітимуть в тюрмах” – єдине гасло з програми “Десять кроків назустріч людям”, яке сьогодні можуть пригадати його учасники. Власне це гасло і було основною причиною мирного характеру протесту. Люди чекали, коли бандити сядуть у тюрми і навіть не думали вдаватись до самосуду. Найбільшою зрадою Майдану стали не газові оборудки Фірташа, а те, що попередники так і не опинились в місцях позбавлення волі.

Сьогодні більшість уже не вірить в можливість справедливого суду, який би покарав тих, хто збиткується над Україною. Вони прагнуть не суду, а банальної фізичної розправи, здійснювати яку самостійно ще не готові, тому й делегують це право тим, хто декларує свою рішучість та готовність до таких радикальних кроків. Відсутність таких дій буде однозначно сприйняте ними, як невиконання передвиборчих обіцянок. Більш того, як банальна зрада виборців. Декілька антинародних законів, прийнятих безкарно пропрезидентською більшістю, і люди остаточно втратять віру у можливість делегування права на відплату.

В Нагірній проповіді Ісус застерігав від фальшивих пророків, які приходять у овечому хутрі, а самі є хижими вовками. Здається, українцям не варто боятись вовків в овечих шкурах. В нашій ситуації залишається сподіватись, що пророки не виявляться вівцями у вовчих.