Першим за лікаря

Чому медики не допомогли чоловікові, у якого стався серцевий напад у столичному супермаркеті 25 січня, мають розібратись правоохоронці. Але я точно знаю, що життя може врятувати навіть дитина.

Чому медики не допомогли чоловікові, у якого стався серцевий напад у столичному супермаркеті 25 січня, мають розібратись правоохоронці. Але я точно знаю, що життя може врятувати навіть дитина.

Правий директор Департаменту охорони здоров’я КМДА Віталій Мохорєв, коли каже, що вміти надати долікарську допомогу повинні працівники кожного закладу, куди приходять люди. Посадовець обіцяє ініціативу організувати навчання для співробітників громадських установ. Згоден. 

Ми в Українському фонді «Здоров’я» вже два роки реалізуємо проект «Я можу врятувати життя!» – вчимо старшокласників та студентів надавати першу невідкладну  медичну допомогу (ПНМД). Останній випадок, що доводить ефективність нашого навчання, трапився у Донецьку. Двоє студентів були на практиці у перукарні. Раптом після стрижки клієнт почав непритомніти. Підлітки не розгубились і зробили все так, як вчили фахові інструктори  Всеукраїнської ради реанімації. Вже у кареті швидкої чоловік, у якого стався гіпертонічний криз, прийшов до тями. І хто знає що було б, якби його або не чіпали, або почали допомагати хто я може – запихали пігулками, облили водою і таке інше.  

Імена рятівників  Катерина Орел та Костянтин Сидоров. Вони вкотре довели, що життя може врятувати кожен. Додам – життя повинен вміти врятувати кожен. Так вважають і в авторитетних Американській асоціації серця та Європейській раді реанімації. 

У різних країнах світу є різні правила щодо кількості сертифікованих «рятівників» у колективах. Приміром у Британії кожен 5-й із колективу повинен бути навчений основ першої невідкладної допомоги. Свої сертифікати періодично їм доводиться підтверджувати.

Правилом хорошого тону на Заході є позиціонування  установ, як безпечних для відвідувачів – у готелях, супермаркетах, аеропортах розташовують дефібрилятори. Серед персоналу цих установ є люди, навчені ними користуватись. Вже 12 років, як у розвинених країнах діє положення про доступність до дефібриляторів.

Чи були шанси у чоловіка, якому стало зле просто посеред київського магазину? Так. Якщо допомога була б надана в перші 2 хвилини після «пригоди», його шанси на життя становили  б 80%, через 10 хвилин – 5%... В решті решт, цей чоловік став одним із тих 30 000-50 000 людей в Україні, яких щороку можна було врятувати, надавши вчасну меддопомогу.  На жаль… За цими цифрами реальна трагедія реальної людини і її родини… 

Висновок напрошується сам – вітчизняна долікарська меддопомога вимагає подальшого удосконалення. В першу чергу в частині обов’язкового навчання пересічних громадян основам першої невідкладної медичної допомоги.