Бідна країна. Україна очима австралійця

24 березня 2013, 11:45
Власник сторінки
голова Центру досліджень політичних цінностей
0
Бідна країна. Україна очима австралійця

Вчора сходив на Docudays UA(хто не в курсі-це вже вдесяте в Україні відбуваєтьеся цей щорічний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини.

Бідна країна.

Docudays ua. 

Вчора сходив на Docudays UA(хто не в курсі-це вже вдесяте в Україні відбуваєтьеся цей щорічний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. 

Демонструються фільми  правозихисного характеру(і не лише) з усього світу).

 Фільм , який я подивився, називається "Англійський хірург" ("The English Surgeon") австралійця Джеффрі Сміта, 2007 р. 

За штампом  про "багату країну", який постійно повторюють, що політики, що інтелектуали, що майже кожен другий українець(типу-"70% європейських чорноземів", "багатющі надра", "працелюбний народ" і т.д.) ми якось не можемо збоку об'єктивно поглянути на справжній стан речей: бідну-бідну за європейськими мірками країну. 

Країну, де багати ми є лише купка ненажерливих олігархів, а переважна більшість населення не може собі дозволити того мінімуму, що є звичайним у Західному світі. 

Не "надра" визначають заможність країни, а рівень добробуту більшості її громадян. 

В "Англійському хірургу" ця бідність не просто падає у вічі. 

Ця бідність призводить до смертей. 

Смертей не абстрактних, а смертей дуже конкретних людей. 

Через те, що в країні нема звички та можливостей раннього діагностування, не кажучи вже про апаратуру та спеціалістів. 

Англійський нейрохірург Генрі Марш протягом 15 років приїзжає в Україну , щоби безкоштовно робити операції. 

А інструменти для нейрохірургічних операцій(!) тут купуються на вуличному ринку на ятках металевих виробів. 

Пацієнти приходять до лікаря тоді, коли вже запізно, і він вимушений їм казати про неминучість смерті. 

Або не казати, як у випадку з Уляною, якій навіть лікарі не наважилися розповісти, що її чекатиме через кілька років. 

В реальності померла за кілька місяців, як сказав Генрі Марш після перегляду фільму(він був присутній на показі). 

 І навіть де-факто перед смертю, цих паціентів турбує, а скільки ж коштують консультації. 

А смертні випадки набагато частіші, бо , як каже Марш у фільмі, діагностика (зокрема рентгенівські знімки голови і т.п.) коштують 50-100 дол., і більшість паціентів не можуть собі це дозволити, дозволити вчасно, принаймні. 

Фільм про етику, про жертовність, про ініціативність. 

Але побіжно  створений фон України. 

І це фон крайньої бідності.

 Це те , як нас побачив австралійський режисер.

 І це вигляд не просто бідної країни. Країни значною мірою варварської. 

От так нас показують, бо так нас сприймають-біла варварська країна. 

Показують не тому, що думають про нас погано.

 А тому що, так воно виглядає збоку...

 
Фільм важкий.

 Але раджу подивитися. 

І взагалі-раджу відвідати 10-ий міжнародний фестиваль документального кіно про права людини "Docudays UA".

 Фільми демонструватимуться ще й сьогодні і кожен день до четверга включно. 

У Будинку кіно та кінотеатрі "Кінопанорама".


P.S. До кінотеатру йшов здому пішки. 

По дорозі допоміг витягнути-виштовхати чиюсь машину на перехресті Саксаганського та Шота Руставелі.

 А о 5-ій ранку навпаки-якійсь незнайомий чолов'яга допоміг  на буксирі витягнути нашу машину.

 Це ланцюжок маленьких добрих справ.

 Будьмо добрішими і допомогаймо один одному!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Гости Корреспондента
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.