Про роль егоїзму в становленні диктатури та шанси розділити долю мамонтів

Сьогодні і для себе. Так було в Римі і Берліні, в Мінську та Астані. Так буде і в Києві.

Зміни, навіть найбільш карколомні, зазвичай трапляються раптово. І чим карколомніші зміни, тим раптовіше, як правило, вони відбуваються. Ця істина є настільки банальною, що було б навіть дивно претендувати на її авторство. На жаль, людям властиво її забувати і жити так, ніби незмінність їхнього сьогодення є сакральним Абсолютом і захищається, якщо не фундаментальними законами світобудови, то принаймні дільничним місцевого РУВС.

Коли в квітні в Києві за добу випала місячна норма опадів, столичний бургомістр досить авторитетно зі свого віденського відрядження повідомив, що історія не знала таких сюрпризів. Це неправда. Історія знала і не таке.

Розшифровка керна (зразка гірської породи) свідчить про те, що потепління досить швидко змінювалися заледенінням. І йшли на це не втішні для нашої психіки століття, а лише якісь 5-10 років. Мамонти вимерли, тому що просто не встигли піти на південь - настільки швидко все це відбувалося.

Те саме стосується й менш драматичних подій. Наприклад, встановлення диктатури. Перехід від демократичного до авторитарного устрою ніколи не розтягувався на десятиліття. Значення особистості в історії обумовлене насамперед егоїзмом. Кожен з претендентів на роль диктатора мріє отримати абсолютну владу для себе і негайно, а не поступово для якихось невідомих йому людей.

Сьогодні і для себе. Так було в Римі і Берліні, в Мінську та Астані. Так буде і в Києві. Раптово і неочікувано. Як кітневий сніг.

Тим, хто не може або не хоче боротись, краще вже сьогодні перебиратись на південь.

Інакше у них є всі шанси розділити долю мамонтів.