Україні час визначатися: з ким і що саме вона відзначатиме в подальшому…
Україна врешті має відзначитися, з ким відзначати перемогу
над фашизмом: з Брюселем чи Москвою. Бо саме сьогодні у Європі відзначають день
завершення Другої світової війни.
Хоча ця дата не зовсім корелюється із епізодами військових
дій. Капітуляція Німеччини була підписана 7-го числа, о 2.41 ночі - у штабі
союзного командування у Реймсі.
Наступного дня - 8 травня, майже об одинадцятій вечора - акт про беззастережну капітуляцію в передмісті Берліна
підписав німецький генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель.
У західній історіографії підпис Кейтеля вважають
ратифікацією документа, складеного напередодні у Реймсі. Тому, Європа де-факто
святкує момент ратифікації, що ж стосується закінчення Другої світової війни,
то воно, як відомо, відбулося 2 вересня 1945 року.
У той день у Токійській затоці на облаку
американського лінкора "Міссурі" було підписано акт про капітуляцію
Японії. Цікаво, що після капітуляції Німеччини СРСР так і не підписав з нею мир
- формально війна тривала. Лише 21 січня 1955 (!) Президія ВР СРСР прийняла
відповідне рішення.
Звідси закономірне питання: чому посеред такого
розмаїття дат у СРСР "днем перемоги" оголосили саме 9 травня, та ще й
аж у 1965 році?
Відповіді, яка би ґрунтувалася на вагомих причини,
просто немає. Об'єктивно на момент підписання капітуляції (за участю Кейтеля) у
Москві вже настало 9 травня. Кілька годин по тому сам акт був доставлений на
терени СРСР.
Однак це доводить лише те, що крім специфічної
радянської "правди", історії і навіть часових вимірів, в СРСР більше
нічого вартісного не існувало. Європа з її перемогою була вчорашнім днем - у
самому буквальному розумінні слова.
А радянській пропаганді знадобилася окрема дата,
яка підвищувала б комуністично-сталінську дійсність і одночасно відмежовувала б
"вікторію" останньої від будь-якої причетності до неї решти світу.
Словом, все мало бути особливим й ідеологічно вивіреним: від назви війни до
уявлення про її фінал.
Однак питання про те, КОЛИ святкувати є куди як
менш важливим, ніж те, ЩО святкувати. Друга світова війна почалася в 1939-му, і
СРСР був одним з агресорів, який по суті, через пакт Молотова-Рібентропа та
розділом Європи, взяв у ній участь.
Очевидно, плани большевицької сторони були ще
далекогляднішими: відома версія, згідно з якою СРСР сам планував напасти на Німеччину,
- правда, не в червні 1941-го, а згодом, коли союзник Сталіна Гітлер досить
виснажився б у захоплюванні Європі й підкорені йому держави тільки б і
очікували пришестя великого "визволителя" зі сходу.
Для Європи, більшість країн якої обійшла участь
стати республіками СРСР, драматизм подібності двох систем - радянської та
фашистської - не такий відчутний на тлі головної події 1945 року. Простіше
кажучи: їм є, що святкувати 8 травня - перемогу над Гітлером.
Влучно сказав колись голова литовського сейму
Віктор Мунтянас: "Для нас 8 травня є днем перемоги над фашизмом, а 9
травня - днем початку радянської окупації".
Принаймні Західна Україна могла б підписатися під
такою послідовністю дат. Східна - також, але з поправкою на довшу окупацію.
Тому наша війна затягнулася, а перемога прийшла пізніше - у 1991-му, рівно
через 50 років після того, коли фашисти вперше бомбили Київ…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.