А де смисл?

Уже минуло кілька днів від 18 травня. Події того дня оцінюють по-різному.

Думки розподілилися на «свій» - «чужий», «наша» - найкраща, а «їхня» - легкої поведінки. І такі коментарі присутні як в багатьох інформаційних агенціях, так і серед політиків та симпатиків тих чи інших політичних сил. Достатньо багато і більш вдумливих оцінок того, що відбувалось. Я також спробую висловити свою точку зору на події 18 травня.

Почнемо з «НИХ» - «Антифашистів».

На моє переконання, логіка проведення цієї клоунади полягала у кількох напрямках: регіонали не крилися і майже відверто говорили, що вони будуть платити за участь у цьому «шабаші». Ніхто не виправдовувався: «Нам потрібно провести шоу, ми найняли клоунів і заплатили їм за це».

Для чого це робиться? Для того, щоб «притрусити» людей, сказати, що в Україні масові вуличні акції пішли у небуття, бо тільки за гроші можна робити протестні чи інші акції (до речі, опозиція також частково фінансувала свої заходи, чим лише підтвердила цю думку). Ось перша мета, яку ставили перед собою «регіонали». Я думаю, що вони бояться повторення 2004 року, і через це хочуть зробити усе, аби знівелювати саме смислове навантаження масових протестів і вуличних акцій.

Друга мета – це спробувати «перебити» проведення акції своїх політичних опонентів. Ставилася задача привезти людей більше, ніж можуть залучити організатори «Вставай, Україно!». Певною мірою це вдалося. Принаймні, від музею ВВВ до площі Слави йшли десятки тисяч людей. Інше питання – це те, що вони не дійшли до Європейської площі, а розсмокталися дорогою. За моїми оцінками, було не більше 5 тисяч людей на самій Європейській площі. Так, вони не могли виразно говорити, заради чого зібрались, але я думаю, якби журналісти були більш наполегливі, то вони б чесно сказали: «Нам платять, через це і вийшли».

Ніякого змісту в цю акцію ніхто і не збирався вкладати. У мене є підозра, що це якась спроба позиціонувати себе як проросійський совкових елемент на противагу «Свободі». Я не хотів би вірити, що існує певна домовленість і спроба зіграти на протиставленні Янукович-Тягнибок, як колись зіграли Кучма і Симоненко. Я не хотів би у це вірити, але деякі сумніви з цього приводу є. Власне, декілька цілей було досягнуто. Перша – масовість. Друга – часткове нівелювання актуальності масових акцій.

Тепер з приводу «НАШИХ».

Якщо на Європейській площі і на Хрещатику, за різними оцінками, було до 10 тисяч людей, то на Софійській площі було спочатку трохи більше 15 тисяч, а потім залишилось близько 10 тисяч. Було багато цікавих людей. Чимало тих, хто у 2004 році щиро стояв на Майдані. Потрібно віддати належне, в останній тиждень перед акцією роздавалися газети із закликами прийти на мітинг (це те, чого не було на попередніх акціях).

Але жодних смислів на самому мітингу не пролунало.  Знову люди почули «Банду геть!». Безумовно! Обов’язково! І якнайшвидше!

Почули «Юлі волю!». Але вже тихіше. Безумовно, Юлю необхідно звільнити!

Але ж тільки на цих двох смислах формувати альтернативу банді і робити підґрунтя для боротьби з вибірковим правосуддям… Цього замало!

Насправді, люди хотіли почути план дій:

Перше. Ми виступаємо єдиним фронтом проти Януковича.

Друге. Ми визначили, що наступний кандидат в президенти сповідує ТАКІ принципи, ТАКІ ідеали.

Третє. Після повалення режиму Януковича в Україні зміниться політична система, зміниться система управління державою, люди зможуть реалізуватись. ЇМ НЕ БУДЕ ДАРОВАНА СВОБОДА, А ВЛАДА БУДЕ СТОЯТИ НА СТОРОЖІ СВОБОДИ, політичної, економічної, свободи слова і інших свобод.

Тобто альтернативна влада, яка має повалити режим Януковича і прийти на його місце, буде іншою, а не повісить таблички на кабінетах з іншими прізвищами, залишивши незмінною систему, хоч і з іншими гаслами. От цього люди не почули.

Розмовляю на цю тему з багатьма колегами, з колишніми і нинішніми депутатами. Дехто з них акцентує увагу на тому, що нам потрібно вимагати від «трійки» визначеності, хто з них буде «любимой женой», тобто кандидатом в президенти.

Я вважаю, що потрібен єдиний кандидат як альтернатива тому бедламу, який твориться сьогодні. Але не прізвище має ключове значення! А те, з якою філософією, з якими смислами, з якою парадигмою ця команда йде до повалення режиму Януковича і для впровадження абсолютно іншої системи управління, зовсім іншої політичної системи, зовсім іншої економічного порядку.

Сьогодні нам потрібно сформувати ці смисли, щоб люди чітко зрозуміли: коли ми зможемо послати банду геть, тоді постане зовсім інша держава Україна. Якщо цих смислів не буде, то, вибачте, але буде банда, неважливо під яким прізвищем.

Зараз починається літнє затишшя. І моє бачення, що потрібно думати і виписувати цю філософію, цю іншу політичну, економічну систему України, і на базі цього об’єднувати людей, а вже потім визначати, під яким прізвищем виступить провайдер цієї філософії.