Qui gladio ferit, gladio perit

Ідеально прямі паризькі авеню свого часу планувались Наполеоном III з розрахунку на використання проти повсталих артилерії.

Спроби влади сховатись від незадоволених громадян за широкими спинами, затягнутими у форменний одяг, не є чимось принципово новим, а тим більш унікальним. Значна частина непопулярних урядів трималась і досі, в більшій або меншій мірі, тримається на “багнетах та козачих нагайках”.

Така методика, хоча й може демонструвати на коротких дистанціях певну ефективність, не передбачає ані точності, ані делікатності. Під гумові кийки неминуче потрапляють не лише екстремісти, але й добропорядні бюргери.

Український режим відрізняється винятковою безглуздістю застосування насильства до мітингувальників навіть серед інших авторитарних колег. Враховуючи послідовну відданість українців мирним формам протесту, функції “Беркуту” зводяться не до захисту представників режиму від розлючених прибічників самосуду, а до банального побиття інакодумців.

Будь-які паралелі з своїми закордонними колегами, які намагаються проводити самі представники героїчного спецпідрозділу, є абсолютно недоречними. Окрім зовнішньої подібності захисного обладнання та спеціальних засобів, у них немає нічого спільного. 

Коли в жовтні-листопаді 2005-го року, підпалений мешканцями емігрантських передмість, палав Париж, а число людських жертв обраховувалось сотнями, колеги беркутівців з французького CRS не виносили “під шумок” офіси опозиції, а ціною власних життів захищали від погромів мирне населення. Більш того, офіси не виносились навіть під час, організованих опозицією, студентських заворушень 2006-го.

У Франції взагалі великий досвід як бунтів, так і їх придушень. Ідеально прямі паризькі авеню свого часу планувались Наполеоном III з розрахунку на використання проти повсталих артилерії. Не дивлячись на таку можливість, впродовж останніх ста років, уряди Франції робили все можливе для того, щоб уникати необхідності її застосування. 

Враховуючи повну відсутність такого досвіду в Україні, послідовна провокація режимом вуличного насильства виглядає дещо суїцидально. 

Звичайно можна певний, не надто тривалий, проміжок часу розганяти тугу інтелігентних протестів за допомогою ОМОН-у, проте не варто надто розраховувати на те, що так само охоче режимоохоронці стануть на покручених печерських вулицях на шляху знавіснілого натовпу лінчувальників.