Про неактуальність партій, реслінг та причину смерті демократії

Перетворившись на акторські трупи, партії перестали бути знаряддям політичної боротьби

Попри збереження в країні виборів, вони перестали бути інструментом формування представницьких органів влади. Вибори є скоріше ритуалом освячення осіб, вже визначених у затишних кабінетах президентської канцелярії. Попри колосальний антирейтинг Партії регіонів, саме її представники на останніх довиборах до місцевих рад були обрані у 110 населених пунктах зі 117.

Вибори проводяться лише тоді, коли не виникає жодного сумніву в їхній символічності. Як тільки виникає найменьша загроза на виборах зустріти справжнє волевиявлення, парламент знаходить мільйон аргументів для того, щоб їх не призначати. Для того, щоб результати виборів, включно з відсотком, який залишають опозиції, не був сюрпризом для суспільства, під заплановані результати підганяють соціологічні дослідження та екзит-поли.

Разом з непередбачуваністю українська політика втратила справжню змагальність. Нам намагаються видати її за бої без правил, проте насправді це реслінг – театралізована вистава, переможець якої визначений заздалегідь, а учасники поруч з акробатичними трюками демонструють рівень своєї акторської майстерності. Тих, хто надмірно входить у роль, ізолюють, адже вони становлять загрозу не лише іншим акторам, але й існуванню самого балагану.

Перетворившись на акторські трупи, партії перестали бути знаряддям політичної боротьби. Створення партій, з метою не лише зміни ситуації в країні, а навіть банального отримання влади, позбавлено найменшого сенсу. Безперечно, Україна гостро потребує консолідації громадян, проте форми цієї консолідації мають носити інший, більш адекватний поточним викликам, характер. Можна від виборів до виборів нарікати на слабкість законів, неспроможних захистити народне волевиявлення. Проте демократія помирає не через слабкість законів, а через слабкість демократів.