Реформування правоохоронних органів: грузинський та німецький підхід

Враховуючи окупаційну природу нинішнього режиму, доречніше застосовувати німецьки

Після перемоги над Третім Райхом союзники стикнулись з серйозною проблемою. Кількість осіб, які мали бути притягнуті до відповідальності за співпрацю з нацистами, була настільки колосальною, що фактично унеможливлювала реалізацію цього процесу. Близько 10% всього населення були членами НСДАП. Якщо ж брати до уваги інші нацистські організації, такі як Німецький Трудовий Фронт або Лігу німецьких жінок, то вони охоплювали щонайменше половину всіх німців.

Важливість задачі посилювалась у зв’язку з неминучою необхідністю передати Німеччину зрештою у самоуправління. Процес денацифікації мав бути завершений до 1947 року, коли американські війська планували остаточно залишити Європу. В 1946 році вступив в дію закон “Про звільнення від націонал-соціалізму та мілітаризму”, відповідно до якого було встановлено п’ять категорій німецьких громадян: особи, не причетні до нацистського режиму; послідовники нацизму; учасники дрібних, середніх та тяжких злочинів. До останніх чотирьох категорій були застосовані заходи впливу: обмеження політичних прав і свобод, обмеження права пересування країною, штрафи, ув’язнення та смертна кара. В результаті цих заходів до кінця 1947 понад 90 тисяч німців знаходились за гратами, ще 2 мільйонам було заборонено працювати на будь-яких роботах, окрім тих, що пов’язані з використанням їхньої фізичної сили.

Розмірковуючи над реформуванням системи правоохоронних органів, наші експерти люблять приводити в приклад грузинський досвід. Враховуючи окупаційну природу нинішнього режиму, доречніше застосовувати німецький. Вже зараз варто починати обговорювати принципи колективної вини і колективної відповідальності. Наявність такого діалогу допоможе багатьом змиритись з неминучим визнанням злочинними в подальшому не лише партій та організацій, а навіть окремих установ.