Чим комунари відплатили морякам за допомогу в революції.

Чим комунари відплатили морякам за допомогу в революції.

Чим комунари відплатили морякам за допомогу в революції.

Не один з істориків не відкидає важливу роль яку відіграли моряки Балтійського в флоту в захопленні комунарами (більшовиками як вони себе називали) влади і утриманні її. У роки громадянської війни (1917-1921 та 1923 рр..) Та іноземної військової інтервенції (1917-1921 рр..) Моряки Балтійського флоту захищали підступи до столиці - Петрограду, до 20 тисяч моряків билися на всіх сухопутних фронтах.

У 1919 році, обороняючи Петроград, Балтійський флот затопив 18 і пошкодив 16 кораблів англійських інтервентів. Вони служили вірою і правдою комуністам, але не будь комуністи комуністами, які би вони не розрахувалися з своїми прихильниками.

На кінець громадянської війни ситуація в країні різко загострилася. Значна частина селянства і робітників не тільки відкрито висловлювали протест проти монополії комунар (більшовиків) на політичну владу , а й робили спроби її ліквідації . Збурення викликав свавілля комунарів під гаслом утвердження диктатури пролетаріату , а по суті диктатури партії. На початку 1921 року збройні повстання селян охопили Західну Сибір , Тамбовську , Воронезьку губернії , Середнє Поволжя , Дон , Кубань , Україну , Середню Азію. Все більш вибухонебезпечною ставала ситуація в містах. Не вистачало продовольства , багато заводів і фабрик закривалися через брак палива і сировини , робочі виявлялися на вулиці. Особливо тяжке становище в початку 1921 року склалося у великих промислових центрах , насамперед у Москві та Петрограді. Заворушення в Петрограді , виступи в інших регіонах країни зробили серйозний вплив на настрої моряків , солдатів і робітників Кронштадта . 26 лютого з Кронштадта до Петрограда були спрямовані делегації команд лінкорів «Петропавловськ » і «Севастополь », 27 лютого вони виступили на загальних зборах команд кораблів з ​​повідомленням про причини невдоволення в місті. 1 березня на якірній площі Кронштадта відбувся мітинг , в якому взяли участь близько 16 тисяч осіб. У ході мітингу комісар Балтійського флоту Н.Кузьміної , голова Кронштадтського ради П.Васільев , голова всеросійського центрального виконавчого комітету М.Калінін намагалися переконати моряків відмовитися від політичних вимог. Однак мітинг переважною більшістю голосів прийняв резолюцію з вимогою перевиборів Рад , свободи діяльності соціалістичних партій , скасування інституту комісарів і політвідділів , надання селянам повного права розпоряджатися землею. 2 березня повсталі створили Тимчасовий революційний комітет (ВРК)  . Події в Кронштадті викликали різко негативну реакцію радянського керівництва. Всі спроби повсталих роз'яснити свою позицію і вступити в переговори припинялися. 2 березня в Петербурзі було введено стан облоги. 4 березня опубліковано урядове повідомлення , в якому Кронштадтське повстання трактувалося як « заколот » , підготовлений білогвардійцями і агентами Антанти , а всі його учасники оголошувалися «поза законом ». У відповідь на дії радянської влади революційний комітет Кронштадту створив « штаб оборони». У руках повсталих виявилася головна база Балтійського флоту (понад 26 тисяч матросів і солдатів , два лінкори , до 140 гармат, близько 100 кулеметів ) . У Кронштадті почала виходити газета « Известия ВРК » , випускалися листівки, які закликали червоноармійців і робітників підтримати боротьбу за « третю революцію » проти диктатури комунарів (більшовиків). Радянське керівництво на чолі з В.Леніним , вирішило придушити Кронштадтське повстання силою , так як бачило головну небезпеку в політичних вимогах кронштадтців . 8 березня Сьома армія під командуванням М. Тухачевського (близько 18 тисяч чоловік) зробила спробу наступу на Кронштадт , але зазнала невдачі через слабку підготовку і низького морального рівня червоноармійців , багато з яких відмовлялися йти в бій проти „братів- кронштадтців „. Ненадійні частини були розформовані , багато бійців розстріляно « за відмову від виконання бойового завдання ». До 16 березня чисельність Сьомий армії досягла практично 45 тисяч чоловік. У ніч на 17 березня почався новий наступ . Вранці 17 березня штурмові загони увірвалися в фортецю. На 12 годину 18 березня Кронштадтське повстання було придушене. Учасники повстання піддалися жорстоким репресіям : більше двох тисяч засуджені до розстрілу , до різних термінів ув'язнення - понад шість тисяч людей, тисячі матросів були відправлені в концтабори.

Ось так комунари  віддячили тим, хто допомагав їм прийти до влади та утримувати її.