Друзі, звертаюсь до Вас як Член президії правління Українського фонду культури

Ініціатива з’явилась під час святкування 150-ї річниці від дня народження відомого київського архітектора В. Городецького. Відомий він більше всього - своъм будинком з химерами...

А на даний період Президент України приймає там, в «трикімнатній квартирі», президентів інших країн. Це в той період, коли наш унікальний Маріїнський палац, який презентує Київ, уже 4-5 років на реставрації, хоча обіцяли дуже швидко її завершити. Побудували лише майданчик для гелікоптера, дочекались активізації зсувних процесів. Не ті пріоритети.

Для мене несподівано, що під вказану дату на презентацію книги «Архітектор Городецький. Архівні розвідки» відомого києвознавця Малакова Дмитра Васильовича та його дружини Ірини Магомедівни зібралося понад 100 чоловік. Коли проводяться адміністративні заходи, окрім відомих Вам мітингів та з’їздів, то зібрати стільки активу не просто. При цьому тут зібрались «різночинці» від духу і культури. Послухав, подивився, оглянув експозицію музею і з’явилось декілька пропозицій:

По-перше, не можна те, що ми об’явили музеєм Києва, назвати музеєм. Такі виставкові площі доречні хіба що для маленького районного центру. Виникло запитання – що далі робити? Київ не може 1530 років (1025 років Хрещення Русі) відзначати і бути без музею. Раз не може бути музей, там де раніше, у Кловському, найстарішому в Києві палаці, я пропоную звернутись до забудовника на Андріївському узвозі, до відомого вітчизняного бізнесмена, який має серйозні активи в Києві, сприяв розробці стратегії розвитку Києва до 2025 року тощо, до пана Рената Ахметова. 
Я пропоную на Андріївському узвозі, де ним призупинено будівництво, зробити унікальний, гідний Києва та Парижу, Музей історії Києва. Це шанс увічнити Київ і себе в історії Києва, України. Тут поруч, або навпроти, музей М. Булгакову, театр на Подолі, який за 25 років так і не змогли добудувати. Більше того, обіцяли здати у 2012 році і знову роботи не ведуть. Прикро, об’єкт знаковий не фінансують, вже розвалюється те, що було побудоване за О. Омельченка, Л. Черновецького і уже за О. Попова. 
Але ж який комплекс вимальовується: трохи нижче – Театр «Колесо», а далі Музей однієї вулиці. І таким чином, це було б дійсно окрасою для Києва та Андріївського узвозу. Так що пропоную, знайти форму звернення до пана Ахметова, до його структур. Я думаю, він може відгукнутись на цю ідею. А ще потрібно «розблокувати» замок Річарда, який є пусткою з комсомольських часів, завершити реставрацію Андріївської церкви і зняти «декорації» Олександра Попова на будинках № 24 та №26, бо когось привалить. 
Прошу обговорити організаційні кроки.
P.S: Знову до Рената Ахметова та Олександра Попова. Йде масштабна реконструкція Центрального універмагу України (вул. Хрещатик, 38). Паркан, крани, бригади будівельників, «битовкі». Пропоную і прошу одночасно розпочати реконструкцію Центрального гастроному (вул. Хрещатик, 40). Мережі, інфраструктуру, розриття для обох об’єктів, а підземний перехід між ними обладнати ескалаторами.
Ось такі об’єкти є гідними і Президента Віктора Федоровича Януковича, і прем’єра Миколи Яновича Азарова, а перша черга розв’язки на Поштовій площі – то тривіально.
Такі проекти – то висока місія і опозиції та брутально-лайливих телешоу Савіка Шустера. Потрібно будувати, а боротись в позаурочний час. 

По-друге, якщо подивитись зараз на Гостиний двір, то коли оббили штукатурку, складається враження, що кращим став. Я засвідчую, що для фундаменту палі тоді ніхто не забивав, бетонні плити не влаштовував. Фундаменти там примітивні стрічкові низького закладання з блоків, і будувався він тоді тогочасними ударними темпами. Щодо дискусії, яка давно вже йде навколо Гостиного двору, хочу наголосити, що його вже давно потрібно реставрувати та ремонтувати. І слава Богу, що його поставили на ремонт. Використовувався він перед ремонтом теж не повністю за історичним призначенням, торгових рядів там теж не було. Дискусія повинна бути, як ми далі будемо його використовувати. А будівельників, які сьогодні там працюють, потрібно підтримати та дати можливість виконувати свою роботу. Тут доречні акценти: ще 20 років тому, ми мріяли, щоби подвір’я Гостинного двору накрити – зробити атріум, який був би його окрасою. Я думаю, що проблем серйозних не існує, і давайте ми посприяємо, у даному випадку – обговоримо, як Гостиний двір наповнити сучасним змістом. У свій час, коли Гостиний двір будував для себе Держбуд України, то ми, міська і районна влада, відстояли право розмістити в ньому Театр на Подолі, ресторан національної кухні, торгові точки та Державну наукову архітектурно-будівельну бібліотеку ім. В.Г. Заболотного, бо поруч відроджувалась Києво-Могилянська академія та виводилось ПТУ із Контрактового будинку. Капітально ремонтувався «Харчовик-Славутич» (тепер Київський державний музичний театр для дітей та юнацтва). Думаю, що названі об’єкти потрібно розглядати в комплексі.
Забудовник мусить відчувати громадянську відповідальність та разом з Київською владою прагнути до спілкування з громадськістю, і «Беркут» це питання не вирішить. 
Потрібно врахувати, що нова реставрація та нова концепція використання Гостиного двору назріли. Хотілося б отримати від Вас відгуки на мої пропозиції.
І я підтримую киян, які хочуть брати участь в ухваленні рішень щодо подальшого використання Гостиного двору під культурно-просвітницькі цілі, саме тут і потрібен діалог інвестора і громадськості. 
А масштаб робіт, укріплення фундаменту похилими сваями і т.д. надихає – роботи ведуться масштабні і ґрунтовні. Покрівлю примітивну і фасад потрібно виконати за сучасними технологіями реставрації.
Забудовнику Гостиного двору, який виявився здатним в нинішніх умовах до масштабного інвестування, якби моя воля, то зобов’язав би одночасно відродити Київський Магістрат (паркан уже є, вулицю перекрили, баштовий кран працює) та проект розвинути до відбудови відомого проекту Гесте (ще одного Контрактового будинку, з’єднаного галереями, ідентичними Гостиному двору).
Влада, насамперед Київська, і громадськість уже повинні концентруватись не на одній будові, а на комплексах, не один будинок будувати, недоречну висотку, а квартали комфорту.

Буду уважно вивчати відгуки.
З повагою,
Іван Салій