Кожен із батьків міста, неважливо, як називалася їхня посада: війт чи міський голова, — досягав успіху за умови, що чітко міг проаналізувати ситуацію.
Кожен із батьків міста, неважливо, як називалася їхня посада: війт чи міський голова, — досягав успіху за умови, що чітко міг проаналізувати ситуацію, реально бачив, що необхідно зробити сьогодні, що завтра, протягом року, десяти і більше.Очільник міста лише тоді міг завоювати повагу киян, коли був, насамперед, моральним авторитетом. Коли, незважаючи на посаду, вів скромне життя, сповідував високі моральні принципи і підбирав, як кажуть сьогодні, у свою команду таких же людей.
Кияни це відразу відчували і підтримували.
Еліта міста, держави повинна генерувати не тільки нові ідеї бачення розвитку міста, держави, але й проповідувати високі духовні цінності. Для кого слова Честь і Гідність — не пустий звук. А коли на фоні зубожіння народу, той чи інший керівник сам купається в розкоші — до такого довіри не було. Відокремившись від народу, він ніби капсулюється, стає чужорідним тілом, і тоді в цілому здоровий організм громади, його відторгає. Не забуваймо, що велика Римська імперія загинула не через набіги варварів, а через моральне падіння імператорів і його оточення.
Отже мій головний висновок з вивчення історії життя і діяльності батьків Києва полягає в тому, що народ завжди підтримає керівника і пропоновані ним реформи, якими б складними вони не були (адже всі труднощі їх реалізації лягають на народ), за умови, що мета реформ зрозуміла широкому загалу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.