шанс.он

За відсутності свого досвіду, або ж за його недостач – ніби в сільській аптеці трамадолу – доводиться вишукувати його у дилерів.

Я слухав шансон. Не з розпещеною пащею, не з подивом у очах (їхав у окулярах), не з вологою на білизні. Просто слухав. Я їхав попуткою, – найбільш романтичним, як на мене, видом транспорту, – вслухувався в «блатні» ритми, і ще більш «блатні», часом занадто вже форсовані, слова. Я насолоджувався, відчуваючи наплив дивних відчуттів. Так само в безтурботному дитинстві вдавалось мені вникати в тяжкі та розмивчасті проблеми бабусь коло під’їзду. Аналогічні, далекі від мене дилеми, незрозуміле життя, перевертали переді мною маленькі пазли, переповідаючи свої відчуття від пробіглого повз досвіду. Він десь зачаївся, поза межами правил та енциклопедій. За відсутності свого, або ж за його недостач – ніби в сільській аптеці трамадолу – доводиться вишукувати у дилерів.  

Досвід ховається саме серед людей, саме серед магнітол випадкових попутчиків, саме серед думок ненавмисних перехожих. Десь у кишенях підозрілих типів, десь у підвалах мурованих замків.Ти ніколи не сягнеш життя, не скуштувавши гіркоти. Тобі ніколи не буде солодко від поцілунку, якщо тебе не відштовхували. Істини на тому боці прірви – над купою їдкої кислоти та отрут. Стрибай! 

Пізнавай низи, підслуховуй тишу, шукай світла, особливо, якщо настала ніч.

 Музика грала. Чоловік наспівував про зону і порожняки. Автомобіль їхав. Долоні пітніли від спеки, вуха всмоктували балади. Думки летіли десь поряд з автівкою, десь, навіть, попереду. Випереджаючи і механіку, і мене, і шансон