Ярослав Федорчук – депутат з письменницьким хистом

21 грудня в стінах Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася зустріч Народного депутата України Ярослава Федорчука зі студентами першого курсу.

Цією подією ми перш за все завдячуємо нашому викладачеві Історії України, професору Сергійчуку Володимиру Івановичу. Для нас, першокурсників, зустріч із такою відомою та поважною особистістю, як Ярослав Федорчук, була особливо приємною, оскільки чи не кожен з нас безпосередньо знайомий з його двома книгами «Волинянин. Дитинство і юність» та «Волинянин. Напередодні». Тобто, для нас він був цікавий, в першу чергу, як письменник, як очевидець описаних ним подій, аніж як політик. Саме тому зустріч набула такої неофіційної та навіть невимушеної атмосфери.

Говорив в основному сам гість. Розповідав багато. Говорячи про свої романи, пояснив, що не планував писати  книги. Просто спогадам було вже тісно в його голові, хотілося з кимось поділитися, лишити згадку своїм дітям, внукам. Але настільки захопився, що вирішив свою хроніку спогадів оформити в справжній роман, оповідаючи події від третьої особи, очима видуманого Сашка. Хоча насправді,  головний герой не є видуманим, а є уособленням самого автора. Як наголосив сам Ярослав Петрович: образ десь зі сторони, тобто не свій власний, надав би розповіді штучності, а він хотів зберегти його автобіографічність.

Гість частково відтворив нам події, описані ним у книзі, але на цей раз у реальному форматі. До цією зустрічі я прочитала лише другу його книгу, і слухаючи пана Ярослава про його кар’єру радянського чиновника, я співставляла почуте з прочитаним, і мені задавалося, що переді мною сам Олександр Петрович, головний герой роману.  Але крім свого політичного життя в Радянському Союзі, Ярослав Петрович  поділився з нами спогадами про війну, тими подіями, які він описав у першій книзі. Його слова настільки вразили мене, що вже наступного дня я прочитала ще й першу його книгу про дитячі роки та юність.

На питання,  « у творах яких письменників черпав натхнення», Ярослав Федорчук розповів нам про свої вподобання в літературі, і як виявилося він є прихильником двох абсолютно різних  за своїм світоглядом та манерою викладення  письменників, а саме – Джека Лондона і Екзюпері. Саме в простоті, раціональності та вмінні «стріляти реченнями» першого та в ліричності та тяжіння до європейського егоїзму другого він знайшов натхнення для такої нелегкої роботи над власним романом.

Ярослав Федорчук переконаний: це був його громадянський обов’язок перед волинянами – розповісти про їхній біль та їхні страждання,  про всі ті «кола пекла», через які вони пройшли. А результат виконаного обов’язку кожен з нас може оцінити, прочитавши обидві книги письменника.

Наприкінці зустрічі ми переглянули документально-художній фільм, знятий на основі «Волинянина». Стрічка виявилася не менш емоційною та вражаючою ніж книга. Після перегляду гість в черговий раз наголосив, що саме на нас, молодих українців, він покладає найбільші надії, і що в наших руках змінити становище в країні на краще, адже ми ї є майбутнє своєї Батьківщини.

По закінченню зустрічі пан Ярослав подарував усім бажаючим власні книги, сподіваючись, що кожен з нас проникне у весь трагізм описаних подій і в ті страждання, що причинив нам не один загарбник та найбільший наш ворог – радянська тоталітарна система.