УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО
09 грудня 2012, 22:39
«Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу. Націоналізм — це велетенська і непоборна сила. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани...
«Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу. Націоналізм — це велетенська і непоборна сила. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що до того часу були під чужинецькими гнобителями. Націоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену націю в її боротьбі за самостійність»
М. Міхновський
Ми добре знаємо , що історія - це манекен , на який можна одягнути будь-який одяг. Тож сьогодні дуже важливо вміти виокремити історичну правду та розвінчати радянські міфи про видатних постатей України. Однією з таких постатей є Микола Іванович Міхновський, образ якого протягом багатьох років намагалася спотворити радянська історіографія.
Міхновський Микола Іванович народився 1873 року у селі Туровка Полтавської губернії Російської імперії. Світогляд Міхновського сформувався під впливом батька-священника , котрий виховував його в «самостійницькому дусі», свято беріг національні традиції й завжди проводив богослужіння українською мовою.
У 1890 році Міхновський закінчує Прилуцьку гімназію і вступає до Київського університету святого Володимира, де вивчає право. Ще в студентські роки Микола проявляє себе як дуже цілеспрямована, вольова, сильна особистість. В 1891 році разом із Борисом Грінченком, Іваном Липою та Віталієм Боровиком засновує таємне Братство Тарасівців: на Черкащині, неподалік могили Тараса Шевченка четверо молодих людей складають присягу на вірність Україні. Але вже 1983 році відбувається перше «знайомство» Міхновського з царською жандармерією : Братство Тарасівців викривають, а його членів засуджують за “отторженіє Малоросії от Вєлікой Росії”.
У 1899 році Міхновський переїздить до Харкова. І вже в січні 1900 року разом з діячами Харківської студентської громади Дмитром Антоновичем та Михайлом Русовим створює Революційну Українську Партію (РУП) - першу українську політичну самостійницьку організацію у Наддніпрянській Україні. Того ж року накладом у тисячу примірників з’являється славнозвісна «Самостійна Україна» - перший програмний документ РУП. У ній М. Міхновський визначає , що державна самостійність - головна умова існування нації, закликає українську інтелігенцію «розплющити очі у рабів», стати до боротьби за свій народ , до боротьби «кривавої і безпощадної». Відозва РУП закінчується словами: «Усяк, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя».
Але вже у 1904 році, Міхновський разом з нечисленними однодумцями виходить з РУП і створює власну Українську народну партію (УНП), котра проголошує своєю метою боротьбу за незалежність України. Микола Іванович стає її натхненником, провідником і головним ідеологом, створює програми УНП, котрі на довгий час стають основними для багатьох поколінь українських націоналістів. Політичне кредо партії Міхновський формулює у “Десятьох заповідях УНП” – в одному з найгостріших документів самостійницького руху, основна думка якого: «Україна для українців!»
У роки Першої світової війни М. Міхновського мобілізують у російську армію. В цей період він стає членом таємної організації «Братство самостійників», ініціює створення українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, від якого входить до Української Центральної Ради. Можна впевнено сказати, що М. Міхновський зробив чимало для до створення українського війська. 18 травня 1917 року з ініціативи М. Міхновського було скликано І Всеукраїнський військовий з’їзд. На ньому Міхновський вимагає оголошення української самостійності, на що отримує досить різку відповідь Винниченка , який натомість пропонує єднання з російським братським народом.
Новий період життя Миколи Івановича пов’язаний з УНХП. Після приходу радянської влади на територію України М. Міхновський переїжджає на Полтавщину, де й ініціює створення Української Демократично-Хліборобської Партії. Спершу приймається рішення не виступати проти влади Гетьмана, але вже наприкінці травня 1918 р. УДХП разом із іншими партіями національного спрямування, реально оцінюючи недоліки гетьманського правління, змінюють свою позицію і створюють Український Національний Державний Союз.
Новою перепоною для самостійників стає створення Директорії. "Необхідно щось робити! Інакше – кінець Україні! Держава наша загине", –каже на нараді керівництва УДХП Микола Міхновський. Але й ту його чекає поразка. Важка хвороба не дає міхновському змоги продовжити боротьбу.
А в ніч з 2 на 3 травня 1924 року Миколу Івановича знайходять повішеним у саду. Обставини смерті досі не з’ясовані. Але відомо одне: в ту ніч Україна втратила великого патріота, героя, свого вірного сина, який до останнього подиху боровся за її самостійність. Багато хто може засуджувати Міхновського за агресивність його політики , звинувачувати в шовінізмі, але ми знаємо, що все, що він робив, мало єдину мету - пробудити національну свідомість, привернути якомога більше українців до ідеї самостійності України і разом підвести рідну неньку з колін.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.