«ЩЕДРИЙ» ДАРУНОК ХРУЩОВА

«ЩЕДРИЙ» ДАРУНОК ХРУЩОВА

«Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской ССР, Президиум Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик постановляет:
Утвердить совместное представление Президиума Верховного Совета РСФСР и Президиума Верховного Совета УССР о передаче Крымской области из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.»
         «Указ Президії Верховної Ради СРСР» від 19 лютого 1954 року

   19 лютого 1954 року – знаменний день – входження Кримської області до України, хрущовський «щедрий» подарунок до 300-ліття Переяславської ради. З першого погляду, дійсно нечувана щедрість з боку Першого секретаря та центру. Здавалося ,  українці повинні б були бути просто безмежно вдячними за такий «царський дарунок».  Але ж ми дуже гарно знаємо, яке ставлення було  у Російської РФСР до України, і раптом такий порух душі, чи не дивно? Так в чому ж справа?
   А справа в тому, що Хрущов і вся верховна влада просто вирішили позбутися  майже безнадійної на той час Кримської області із розваленою економікою і депортованим населенням. Непогана ідея, вам не здається? Звичайно, у центру просто не було ні часу, ні бажання займатися відновленням занедбаного Криму і вони пішли простим шляхом : вирішили підняти Кримську область силами українців. Ось тільки повернути назад, відібрати вже відновлений Крим чи то забули , чи просто не встигли. І кусають тепер собі лікті…
Але повернемось до причин.. Дійсно, все говорить про економічну вимушеність передачі Криму. Однак в цьому випадку головною причиною стає не «спільність економіки» (як це зазначаено в офіційних версіях), а її кризовий стан, повна розруха, що панувала на той час в Криму. Навіть коротке ознайомлення зі статистикою для кожної неупередженої людини розкриває таємницю "щедрого дарунку Хрущова". Кримська дійсність 1953-1954-х років просто вражає своєю безнадійністю. У 1954-му році порівняно з 1940-м площа посівів у Криму скоротилася на 70 тисяч гектарів, площа садів склала лише 87 відсотків, а виноградників - 79 відсотків рівня 1940-го року.
   Украй занедбаними залишались легка та харчова промисловості. У 1953 році план не виконали всі підприємства цих галузей. Тільки уявіть , що наприкінці 1953 року в Криму було лише 3 хлібних магазини!
Ще одним фактом є те , що українці ще до 1954 року надавали ефективну допомогу у відбудові Криму: "Не остаются в долгу и украинцы. Они деятельно помогают крымчанам строить прекрасные города и курорты, развивать промышленное производство. На стройки города-героя Севастополя, курортной Ялты непрерывным потоком идут с Украины мощные отечественные механизмы и оборудование. Столица Украины - Киев шлет сюда мощные механические погрузчики, автоматические дозаторные устройства для бетонных заводов; Харьков дает башенные и электромостовые краны, тракторы; Николаев - транспортеры для бетонных заводов, бульдозеры; Днепропетровск и Дебальцево - корытные мойки для предприятий, производящих флюсовый известняк; Осипенко (Бердянск) - дорожные машины; Кременчуг - асфальтно-бетонные смесители; Прилуки - раствороносы для механизации штукатурных робот; Мелитополь присылает компрессоры последних выпусков" ("Крымская правда" 17 січня 1954 року). Тож опираючись на досвід минулих років, центральне керівництво вирішило не витрачати власних сил , а просто перекласти кримську проблему на плечі України.
   Але, не зважаючи на те, що центральне керівництво і Хрущов зовсім не від великої любові до України подарували їй Крим, нам слід бути вдячними долі за такий обіг подій. Українці спромоглися відродити кримську землю, і на даний момент вона є нашою перлиною. І хай всі будуть певні , що ми її ні за яку ціну не віддамо.